«Співчуття не працює без дій»: про що говорили учасники міжнародної дискусії на LMF 2026

Як протистояти авторитаризму, чому демократія не існує сама собою та що можуть зробити країни, які захищають свободу? Ці теми обговорювали учасники дискусії Not Sympathy but Infrastructure: Building Leverage in Nations Defending Freedom під час Lviv Media Forum 2026.

У розмові взяли участь грузинська медіаекспертка Тамар Кінцурашвілі, іранська дослідниця Аїда Таваколі та боснійський журналіст Харун Карчич. Модерувала дискусію Анастасія Марушевська.

Відповідаючи на запитання про найнебезпечніші спрощення, з якими стикаються їхні країни у міжнародному просторі, Тамар Кінцурашвілі назвала Грузію прикладом того, як країна-кандидат до ЄС може поступово віддалятися від демократичного шляху. За її словами, сучасні автократи навчилися використовувати демократичні механізми для зміцнення власної влади, створюючи альтернативні фактчекінгові проєкти, псевдоспостерігачів на виборах та інші структури, які імітують демократичні інституції.

Вона також звернула увагу на те, що в грузинському суспільстві активно експлуатується страх війни. За словами Кінцурашвілі, влада поширює наратив про «українізацію» Грузії та звинувачує Захід у спробах втягнути країну у війну, тоді як присутність російських військ на окупованих територіях дедалі рідше стає предметом публічної дискусії.

Аїда Таваколі закликала відмовитися від спрощеного поділу світу на «хороших» і «поганих», «своїх» і «чужих». На її думку, сучасні суспільства дедалі частіше шукають прості відповіді на складні питання, хоча реальність набагато складніша.

Для пояснення своєї думки вона навела історію про сліпців і слона, де кожен бачить лише частину цілого і вважає саме своє уявлення єдино правильним. За словами Таваколі, суспільства втрачають здатність чути різні точки зору, а без цього неможливо наблизитися до розуміння реальності.

Окремо дослідниця зупинилася на ситуації в Ірані. Вона наголосила, що країну часто сприймають як політичний концепт, забуваючи про людей.

«Іран — це 90 мільйонів людей, а не моноліт», — зазначила вона.

За словами Таваколі, міжнародна увага переважно зосереджена на геополітичних конфліктах, тоді як життя іранського суспільства залишається майже невидимим. Вона нагадала про масштабну економічну кризу, тривалі відключення інтернету та репресії, про які світ часто дізнається лише побіжно.

Своєю чергою Харун Карчич говорив про досвід Боснії та Герцеговини після війни. Він зазначив, що в перші роки країна представляла себе перед світом насамперед як жертву, сподіваючись, що міжнародне співтовариство підтримає її через співчуття.

На думку журналіста, такий підхід має обмеження.

За його словами, лише тоді, коли боснійська армія стала реальною силою і почала змінювати ситуацію на полі бою, країну почали сприймати серйозніше і як партнера на переговорах.

Проводячи паралелі з Україною, Карчич зазначив, що українська держава від початку повномасштабного вторгнення демонструвала не лише потребу в допомозі, а й власну спроможність чинити опір. Він також звернув увагу на розвиток українського оборонного сектору та технологічних рішень, які змінили ставлення до України з боку багатьох міжнародних партнерів.

Значна частина дискусії була присвячена викликам для демократичних суспільств. Аїда Таваколі наголосила, що демократія не існує автоматично і потребує щоденної роботи.

На її думку, однією з головних проблем сучасного світу є переконання, що незгода автоматично означає розкол. Натомість демократичне суспільство передбачає існування різних поглядів і здатність співіснувати навіть із тими, хто думає інакше.

Учасники дискусії погодилися, що захист демократії вимагає не лише політичних рішень, а й сильного громадянського суспільства, незалежних медіа та здатності суспільств протистояти маніпуляціям і пропаганді.

Саме тому країнам, які сьогодні борються за свободу, недостатньо лише міжнародної симпатії. Не менш важливими є партнерства, підтримка та спільна робота над зміцненням демократичних інституцій.