Магазин поруч, а зайти не можна: наскільки безбар’єрні продуктові магазини Одеси

За продуктами ми ходимо майже щодня. І якщо треба купити хліб, молоко чи цукор, зазвичай ніхто не їде через пів міста — заходять у найближчий магазин біля дому.

Для людини з порушеннями мобільності такий магазин ще важливіший. Дістатися до великого супермаркету може бути складно або просто незручно заради кількох продуктів.

Але саме маленький магазин поруч часто виявляється недоступним.

Odesa Online побував у продуктових магазинах різних форматів — від великих мережевих супермаркетів до невеликих магазинів біля дому та незалежних торгових точок. Ми не намагалися перевірити всі магазини Одеси чи скласти рейтинг мереж. Дивилися на прості речі: чи можна під’їхати до входу, чи є сходи або пандус, які двері, скільки місця всередині.

Загальна картина досить проста: у великих сучасних магазинах із доступністю частіше все гаразд. У невеликих — дуже по-різному. А біля частини маленьких незалежних магазинів людина на кріслі колісному зупиниться ще перед дверима.

Для десятків тисяч одеситів це не питання комфорту

Станом на 1 січня 2025 року на обліку у виконавчих органах Одеської міської ради перебували 71 833 дорослих та 5 393 дитини з інвалідністю. Серед дорослих 3 569 людей мали ураження опорно-рухового апарату, ще 1 211 — порушення зору.

До маломобільних груп належать не лише люди, які постійно користуються кріслом колісним. Сходи, високий поріг чи важкі двері можуть створювати проблеми літнім людям, людям після травм, на милицях, вагітним жінкам, батькам із дитячими візочками.

А продукти потрібні всім і постійно.

Що вимагають норми

Доступність магазину — не добра воля власника і не бонус великої мережі. Вимоги до безбар’єрності торговельних приміщень встановлюють державні будівельні норми. Зокрема, якщо біля магазину є відкрита автостоянка, не менше 10% місць, але щонайменше одне, мають бути передбачені для транспорту людей з інвалідністю.

Є й окремі ДБН — Державні будівельні норми — для підприємств торгівлі. Вони передбачають доступність не лише входу, а й приміщень, відкритих для покупців.

Для відкритого пандуса максимальний ухил становить 8%, ширина при однобічному русі — щонайменше 1,2 метра. Вхідні двері мають бути без порогів або з порогом не вище 2 сантиметрів.

Всередині має бути достатньо місця для пересування та маневрування кріслом колісним. Принаймні один касовий прохід має бути завширшки не менше 1,1 метра.

На практиці, особливо в маленьких магазинах, до цього ще далеко.

Великі супермаркети: тут ситуація краща

Серед великих мережевих супермаркетів, які ми оглянули, ситуація загалом непогана.

У «Сільпо», «Копійці», «Таврії В» ми бачили або входи практично врівень із тротуаром, або облаштовані пандуси. Часто встановлені автоматичні розсувні двері.

Усередині теж простіше: проходи ширші, є місце для розвороту, менше шансів опинитися затиснутим між холодильником і стелажем.

Звісно, одна назва мережі не означає, що всі її магазини однакові. Багато залежить від конкретного приміщення.

«Точка» і «Коло»: як пощастить із будівлею

Це особливо видно на мережах невеликих магазинів.

У «Точки» та «Коло» ми бачили зовсім різні варіанти.

Наприклад, «Точка» на Адміральському проспекті, у приміщенні колишнього кінотеатру, має широкі розсувні двері та простору торгову залу.

В інших магазинах вхід може бути врівень із тротуаром або облаштований пандусом, але далі починаються звичайні вузькі двері, які треба відчиняти самому. Всередині теж значно тісніше.

Тобто одна й та сама мережа може мати цілком зручне відділення в одному районі й значно менш доступне — в іншому.

Маленькі магазини: іноді навіть без спроби зробити вхід доступним

Найгіршу картину серед оглянутих нами точок ми частіше бачили у невеликих незалежних магазинах.

Подекуди пандуса немає взагалі.

Одна-дві сходинки біля входу для більшості покупців нічого не змінюють. Для людини на кріслі колісному цього достатньо, щоб усередину не потрапити.

Навіть коли сходів немає, залишається поріг, вузькі двері або двері, які треба відчинити й притримувати самому.

Всередині теж часто тісно. Невелика площа максимально заставлена холодильниками, стелажами й товаром. Але до цієї проблеми людина на кріслі іноді навіть не доходить — спочатку треба подолати вхід.

І тут особливо відчувається абсурдність ситуації: магазин може бути буквально в сусідньому будинку, але фізично скористатися ним людина не може.

Чому просто не піти у великий супермаркет

Якщо поруч є доступний великий супермаркет — це, звісно, вирішує частину проблеми.

Але не всім пощастило жити поруч із ним.

Для людини з обмеженою мобільністю кілька додаткових кварталів або поїздка транспортом — це не завжди дрібниця. Треба подолати тротуари, бордюри, переходи, знайти доступний транспорт.

А мова може йти просто про пляшку води чи буханець хліба.

Тому найближчий магазин має значення саме тому, що він найближчий.

Доставка теж не вирішує все

Продукти можна замовити додому. Для багатьох людей це справді зручно і часто рятує.

Але доставка має свої умови: іноді це додаткова плата, мінімальна сума замовлення або очікування кілька годин.

Для великої закупівлі раз на тиждень це нормально.

Коли вдома закінчився хліб чи молоко, більшість людей просто йде до магазину поруч. Людина з інвалідністю повинна мати ту саму можливість, а не оформлювати доставку тільки через дві сходинки біля дверей.

Магазин поруч — не завжди доступний

Ми не можемо сказати, що всі великі супермаркети Одеси доступні, а всі маленькі магазини — ні. Приклади різні.

Але тенденція помітна.

У великих магазинах частіше є нормальний вхід, автоматичні двері та достатньо місця всередині. У невеликих мережевих точках усе залежить від конкретного приміщення. А серед маленьких незалежних магазинів ми нерідко бачили найпростішу проблему — сходи й повну відсутність альтернативного входу.

І тут кількість магазинів у районі мало що змінює.

Для людини на кріслі три магазини біля дому можуть фактично означати один — той, до якого вона справді може зайти.