Коли дрон має обійти всі перешкоди: як оператори БПЛА 40-ї окремої бригади морської піхоти змагалися і вчилися не помилятися

Поривчастий вітер зривався з полів і чіплявся за все — за куртки, за рамки з дощок, за легкі повітряні кульки, які мали стати мішенями. Небо було важке, березневе, ідеальне для того, щоб перевірити не техніку, а людей, які нею керують.

Саме в такий день зібралися екіпажі операторів БПЛА 40-ї окремої бригади морської піхоти 30-го корпусу морської піхоти. Не для показових виступів, а для роботи —  у форматі, який змушує працювати краще.

Це були навчання з елементами змагання. Формат,  коли одночасно відпрацьовують навички і створюють той самий азарт, з яким прогрес іде швидше.

Усього шість екіпажів, їхнє завдання — не просто пролетіти, а обійти перешкоди і знищити цілі.

Перед початком — короткий інструктаж. Вишикувані екіпажі, зосереджені обличчя, мінімум зайвих слів. Заступник командира бригади Карий ставить задачі дуже чітко. Його логіка проста: навчання мають показати не лише рівень підготовки, а й проблеми, над якими треба працювати далі.

«Ми дивимося на навченість, дивимося, яка проблематика є, щоб ми могли відпрацьовувати ці питання в подальшому. Ми відпрацьовуємо навченість екіпажів діяти в обмеженому просторі. Сьогоднішні навчання –  це більше для міської забудови, більше безпосередньо для моторики рук самого пілота. Якщо пілот навчиться працювати в закритих умовах, тоді він буде краще працювати і на відкритій місцевості. Ми маємо вміти діяти будь-де — чи це буде ліс, чи міська забудова, чи поле», — пояснює Карий.

І вже за кілька хвилин стає зрозуміло: легко не буде. Карий прямо говорить: складність траси — це плюс, а не проблема:

«Наприклад, складність полягає в тому, що досить різкі повороти потрібно проходити. Це, я думаю, тільки плюс, тому що люди мають бачити, що немає, скажімо так, межі досконалості.  Треба працювати, треба покращувати свої навички, володіння тим озброєнням, яке вони мають в своїх руках. Готуємося до того, що в будь-яку хвилину можемо поїхати на інший напрямок. Так само ефективно нищити противника, відстоювати інтереси нашої країни», – каже Карий.

Це і є суть цих навчань: не красиві польоти, не демонстрація техніки, а підготовка до ситуацій, де немає другого шансу.

Траса, яка більше схожа на реальність, ніж на тренування

 

Першими працюють оператори FPV-дронів. Маленькі, швидкі, точні — саме ті, що сьогодні стали одним із найефективніших інструментів цієї війни.

Вони мають пройти набір перешкод: складені одна на одну шини, дерев’яні рамки, імпровізований будиночок, а також знищити цілі, сьогодні вони дуже мирні  — повітряні кульки.

Це імітація роботи в житловій забудові.Там, де в реальній роботі немає широкого поля і прямої лінії. Там, де кожен поворот  різкий, кожен прохід  вузький, а помилка — це не просто мінус бал, а втрата дрона.

 

Дрони заходять у повороти, прослизають під рамками. Чіпляють вітер, який змінює все в останню секунду. Повітряні кульки — ніби прості мішені — раптом стають складними саме через цей вітер: вони рухаються, але влучити потрібно і операторам це вдається.

Але найбільше випробування — попереду.

Будиночок, у який потрібно не просто залетіти

 

Дерев’яна конструкція виглядає майже символічно. Двері, вікно — нічого складного.

Поки не починається політ.

Залетіти у двері — це лише половина завдання. Усередині — обмежений простір, де будь-який рух має бути вивірений до сантиметра. А далі — вихід через невелике вікно.

Саме тут найчастіше виникають помилки. Хтось зачіпає край, хтось не встигає вирівняти дрон, хтось просто не проходить з першої спроби. 

Але в цьому і сенс. Бо головне —  це не  «пройти ідеально», а  зрозуміти, де ти помиляєшся. І саме тут народжується навичка.

Дрон із вантажем

 

Другий етап  ще складніший. На ньому FPV-дрони запускали вже з вантажем. У бойових умовах це боєприпас. Тут — пляшки з водою, але від цього завдання не стає простішим.

 

Вага змінює все: швидкість, стабільність, маневреність. І те, що без вантажу давалося відносно легко, тут потребує ще більшої точності.

Саме за швидкістю і якістю виконання цих двох етапів і визначають переможців.

Коли стоїш поруч — і не бачиш

 

Друга частина навчань — «мавіки».

Їхня задача інша: піднятися в повітря, знайти замаскованих бійців і виконати скид у визначену точку.

І тут починається друга історія. Замаскованих знайти фактично не вдалося. І це не про слабкість операторів. Це про рівень тих, кого вони шукали.

 

Я стояла буквально за кілька метрів і не бачила нікого. Поки не почула голос: «Ви мене бачите?» й не задумаючись відповіла «А ви там є?». Бо лише почувши запитання стало зрозуміло, що поруч ховається людина. Але навіть знаючи це, розгледіти було майже неможливо.

Це той випадок, коли маскування працює настільки добре, що перетворюється на ще одну навичку, яку треба враховувати. 

Зате друге завдання — скид — виконували значно впевненіше. Саме точність і швидкість тут стали вирішальними.

«Є спортивний інтерес»

 

Після завершення — нагородження. Без пафосу, без гучних промов, але з відчуттям, що це важливо. Переможці отримали нагороди, які стануть їм в нагоді при виконанні роботи.

Один із переможців, оператор БПЛА із позивним Терен, поділився:

«Для нас це було вперше — такі навчання у форматі змагань. Чесно, було складно. Ми не очікували, що буде настільки непросто.

На виконання давалося 20 хвилин — потрібно було знайти двох людей і зробити два ураження. І от якраз пошук замаскованих був найважчим. Вони настільки добре сховалися, що знайти їх було реально складно.

Але взагалі це дуже крута ідея. Круто, коли це не просто навчання, а ще й змагальна атмосфера. Це дуже сильний заохочувальний момент — з’являється азарт, і хочеться працювати краще».

 Його побратим,  ще один переможець з позивним Коцало додав, що сам формат — коли це не просто навчання, а ще й змагання — працює зовсім інакше:

«Прикольно, що це одночасно і навчання, і змагання — такі речі точно потрібно робити. Є спортивний інтерес між екіпажами: ти і так бачиш, як працюють інші, але коли змагаєшся напряму — це зовсім інше відчуття.

Це дає більшу мотивацію: аналізуєш свої помилки, робиш висновки і хочеш показати кращий результат наступного разу.

Звісно, зауваження до своєї роботи є, але за останні півроку ми суттєво виросли. Працюємо далі, розвиваємося, впроваджуємо нові рішення і намагаємося не відставати».

І це той момент, який добре відчувається з боку. Люди не просто виконують завдання — вони дивляться один на одного, аналізують, порівнюють, вчаться.

Маленькі дрони великої війни

 

Сьогодні війна багато в чому виглядає інакше, ніж ще кілька років тому. І саме такі — невеликі, швидкі, маневрені — дрони стали одним із її ключових інструментів.

Вони не виглядають грізно. Але саме вони змінюють хід бою.

І за кожним таким дроном — люди.

Хтось прийшов у військо недавно, хтось уже має досвід. Але зараз усі вони працюють разом — як бойовий підрозділ, як команда.

 

Віталіна Пухир