Зникнення дітей, небезпеки у соцмережах і те, що дорослі помічають надто пізно: з якими викликами сьогодні працює ювенальна поліція

Дитина не повернулася додому. Підліток шукає підробіток у Telegram — і невідомий пропонує за великі гроші «виконати завдання». Інша дитина сама телефонує до поліції, бо бачить, що вдома ображають її друга…

Дитинство сьогодні — це не лише школа, друзі й перші дорослі рішення. Це уроки, які переривають повітряні тривоги, соціальні мережі, де поруч із розвагами можуть бути шахраї та вербувальники, підліткові протести й відчуття самотності навіть серед людей. А ще — батьки, які часом дивляться на власну дитину й не зовсім розуміють, що з нею відбувається і чому вона раптом віддалилася.

З багатьма з цих ситуацій щодня стикаються ювенальні поліцейські. Як війна змінила їхню роботу, з якими ризиками сьогодні стикаються діти та що дорослі часто помічають надто пізно — про це в інтерв’ю Odesa Online розповіла начальниця відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області Вікторія Чалова.

— Робота ювенальних поліцейських — це передусім профілактика чи вже реагування на правопорушення? З чого на практиці складається ваша робота?

— Працівники ювенальної превенції більшу частину свого робочого часу займаються профілактичною діяльністю у дитячому, учнівському, у тому числі батьківському середовищі. Тобто це заходи, направлені на профілактику скоєння правопорушень як дітьми, так і по відношенню до них.

Більшість протоколів про адміністративні правопорушення, які складаються працівниками ювенальної превенції, — це протоколи відносно батьків, які не виконують свої обов’язки по вихованню дітей.

Також ми супроводжуємо кримінальні провадження, де діти є потерпілими, підозрюваними у скоєнні кримінального правопорушення або свідками.

— Як повномасштабна війна змінила ситуацію і вашу роботу?

— Ми зараз ділимо час на до великого вторгнення і те, що відбувається зараз. Але можу сказати, що у порівнянні з 2022–2023 роками трішки стабілізувалась ситуація і з приводу злочинності, і з дитячим населенням, і з забезпеченням безпекового дитячого середовища.

На початку вторгнення багато сімей з дітьми виїжджали за кордон або на більш спокійні території нашої держави. Потім почали потихеньку повертатися додому. Кількість дитячого населення така плаваюча, але більш-менш стабільна.

— Наскільки безпекова ситуація впливає на психологічний стан дітей?

— Звичайно, впливає. Вона й на дорослих впливає. Дорослі ходять у терапію, отримують психологічну підтримку. Але не кожні батьки знають, що можна піти разом з дитиною до психолога. Просто поговорити, просто перевірити.

Коли батьки не помічають зміни в поведінці своєї дитини, це інколи призводить до тяжких наслідків. Коли на дитину перестають звертати увагу, коли вона цього потребує, діти не завжди можуть це проговорити словами.

— Інтернет і соціальні мережі стали одним із серйозних викликів для сучасних дітей. Які небезпеки тут найсерйозніші?

— Діти — чутлива тема, і з кожним роком ми дивимось на те, як дуже стрімко змінюються їхні пріоритети, їхній світогляд. Якщо порівняти дітей 90-х, початку 2000-х років, дуже великий фактор впливу на світогляд дітей та підлітків сьогодення — це інтернет-ресурси і все, чим вони можуть користуватися у вільному доступі.

Телевізор діти зараз не дивляться, але в них є YouTube. Якщо вони заходять, там є реклама, і в історію пошуку буде потрапляти те, що раніше дитина дивилася. І потім ще автоматично наші новини, які не дуже налаштовують на позитив, можна так сказати.

Найчастіше їм загрожує те, що вони через надмірну кількість часу, витраченого в інтернет-мережі, втрачають знання. Це моя особиста суб’єктивна думка. Але я вважаю, що коли дитина більше читає книжок, а менше проводить часу в інтернеті, у майбутньому це їй повернеться в рази.

Дійсно, велика загроза виникає щодо грумінгу (онлайн-грумінг — це злочинна поведінка дорослих, які завойовують довіру дитини в мережі для її подальшого насилля чи шантажу — прим. ред.).  Діти інколи знайомляться через інтернет з подальшим використанням дитини у сексуальних злочинах.

Це вербування дітей на скоєння кримінальних правопорушень проти держави, проти безпеки нашої держави. Шахрайство. У нас є випадки, коли і діти — шахраї, також користуючись різними маркетплейсами, щось продають. Був випадок, коли у 17-річної дівчини було більше 30 епізодів шахрайства: вона продавала неіснуючі речі через інтернет і отримувала кошти.

— Вербування дітей через соціальні мережі — як це відбувається?

— Це комплекс. Ми ж розуміємо: наш ворог використовує дуже багато методів, у тому числі психологічної вербовки і втягнення дітей. Це не один етап, це не за два дні і не за три відбувається. Це довгий процес.

Коли ми говоримо з дітьми, я їм говорю: ви робите все для того, щоб показати свої найвразливіші місця у соціальних мережах. Коли ми розбираємо соціальну мережу підлітків, вони показують майже усе про себе.

Або це діти, які в ранньому віці, 14–15 років, шукають якусь роботу. Перед початком злочинів саме так і відбувалось. Це був літній період 2023 року, коли діти почали шукати роботу в інтернеті і почали з’являтися Telegram-канали «Шукаю роботу», «Робота для всіх». Неважливо, як вони називаються.

Діти туди писали, що шукають роботу, скажімо, офіціантом. Це легка праця, на літо для підлітка цілком нормальна. І таких дітей також шукали. Значить, йому недостатньо коштів, значить можна запропонувати одразу багато грошей за той самий підпал автомобіля Збройних сил, підстанції або колій. Так і знаходять таких дітей.

— Наближається новий навчальний рік. З якими проблемами у цей період стикається ювенальна поліція?

— Перед початком навчального року у нас вже в серпні йде підготовка. Ми маємо розуміти, які заклади будуть працювати, провести їх обстеження. Поліцейські долучаються до обстеження закладів освіти.

Раніше було дуже багато у нас повідомлень до територіальних підрозділів поліції про те, що дитина більше десяти днів не відвідує навчання. І процес повернення дитини до навчання — одне із завдань і обов’язків працівника ювенальної превенції.

Ми обов’язково долучаємо службу у справах дітей, щоб вийти за місцем мешкання дитини, обстежити, зрозуміти, чи дитина знаходиться вдома, чому вона не відвідує школу, чи не порушуються її права і чи вона взагалі в безпеці.

— Через війну багато дітей тривалий час навчалися онлайн. Зараз ситуація змінюється?

— Якщо говорити про місто Одесу, Одеську область, ситуація покращується з кожним роком. Очного навчання стає все більше і більше.

Але проблем вистачає: онлайн-навчання, постійні обстріли, діти спускаються в укриття, а в укриттях не завжди є місце для проведення занять — вони просто там просиджують. Або тільки затяжна тривога — заняття фактично закінчились. Це дійсно впливає на якість отриманої освіти дітьми і потім у майбутньому на їх вступ до вищих навчальних закладів.

— Чим робота інспекторів служби освітньої безпеки відрізняється від роботи ювенальних поліцейських?

— Інспектори служби освітньої безпеки несуть службу безпосередньо в закладі освіти. За кожним офіцером закріплений один заклад освіти, і він безпосередньо несе службу протягом усього робочого дня закладу освіти.

При тому, наприклад, ми говорили про повернення дитини до навчання — це вже робимо ми, ювенальні поліцейські.

Робота  інспектора служби освітньої безпеки прив’язана до закладу освіти. Ми ж можемо проводити роботу де завгодно. Ми не прив’язані до школи.

— Чи в кожному закладі освіти зараз є інспектор СОБ?

— Не в кожному. З кожним роком вони збільшують чисельність. І, звичайно, перспектива охоплення усіх закладів освіти є.

Там, де є інспектор служби освітньої безпеки, дійсно більший показник забезпеченості безпеки у закладі освіти. Плюс є заклади освіти, де не тільки інспектор служби освітньої безпеки, а ще й фізична охорона управління поліції охорони несе службу.

— Тобто в перспективі у закладах освіти має бути саме фізична охорона поліції?

— Те законодавство, яке було прийнято минулого року, і постанови Кабінету Міністрів щодо забезпечення безпеки закладу освіти говорять нам про те, що в майбутньому це має бути фізична охорона, саме фізична охорона від поліції.

— Ще один виклик для шкіл під час війни — повідомлення про замінування

— У нас є ракетні обстріли, повітряні тривоги, реальна загроза. І плюс є повідомлення про замінування закладів освіти, які надходять дуже часто, майже кожного дня під час навчального процесу.

І коли до поліції кожен день надходять такі повідомлення, а дитина просто не хоче йти до школи і теж робить таке повідомлення, то на фоні всіх цих подій ми також сприймаємо його як таке, що може бути реальним. Це окремий виклик.

Якщо дитина встановлена і досягла віку відповідальності, то складається протокол. Якщо ні — протоколи складаються на батьків.

— У школах залишається проблема булінгу. Як зараз виглядає ситуація і де межа між булінгом та звичайним конфліктом?

— Булінг — це поширена проблема нашого сьогодення. І немалий вплив має, знову ж таки, те, що ми бачимо дуже багато насильства у соціальних мережах.

Що роблять підлітки, діти, які вчиняють булінг? Для того, щоб отримати якусь популярність, хайп, вони знімають на відео і побиття один одного, і приниження один одного. Проте не кожен раз це саме булінг.

Кожен, хто звертається з приводу булінгу, має знати, що головною ознакою булінгу і відмінністю від інших адміністративних правопорушень є систематичність. Систематичність має фіксуватися.

Але навіть якщо це сталося вперше, не потрібно чекати. Потрібно звертатися одразу до класного керівника, до директора. Якщо вас не почули — звертатися до поліції, до територіальних відділів освіти.

У нас дуже багато ситуацій, коли батьки звертаються після того, як над дитиною знущаються протягом не одного місяця. Уже літні канікули, і вони вирішують звернутися і поговорити про булінг.

Також у нас були випадки, коли дитина провокувала конфлікти, була булером, кривдником, ображала пів класу, а виявилось, що вдома ображають її.

Коли дитина вдома не може захистити себе, наприклад, по відношенню до неї скоюється домашнє насильство, вона приходить і мовчить, і нічого іншого не може робити, як виплескувати свою агресію на інших дітей, більш слабких за неї.

— Випадків булінгу останніми роками стає більше чи менше?

— Їх приблизно однаково кожен рік. Я не можу сказати, що більше або менше. Конфліктних ситуацій, повідомлень більше. Доведеного булінгу — однаково.

Зараз повідомлень стало більше, тому що більше людей повернулось і більше дітей залучено до очного процесу.

— В Одесі та області багато дітей із родин ВПО. Чи виникають конфлікти через те, що дитина приїхала з іншого регіону?

— Я не можу сказати, що це розповсюджене явище. Наші діти приймають всіх і дружать з усіма.

Ми говоримо про офіційну статистику надходження інформації. Я не пам’ятаю, якщо чесно, щоб за майже п’ять років  зверталися з приводу того, що дитина ВПО і її цькують за те, що вона ВПО.

Може, педагоги це чують і бачать на рівні розмов, але це не доходить до реальних конфліктів.

— Які правопорушення сьогодні найчастіше скоюють самі діти?

— Якщо говорити про адміністративні правопорушення, залишаються незмінними куріння, розпивання алкогольних напоїв, дрібні хуліганства.

Якщо це кримінальні правопорушення, діти скоюють і грабежі, і розбої. Нерідко це тілесні ушкодження, в основному легкі. Вистачає різних видів правопорушень, але сказати, чого найбільше, — це, напевно, крадіжки. І в основному з магазинів, супермаркетів.

— А самі діти звертаються до поліції? І чи можуть вони зробити це без батьків?

— Звертаються. Буває по два рази на день, я говорю в масштабах всієї області.

Звертаються, якщо побачили на вулиці бійку або, наприклад, знайомого ображає мама, тато або старший брат. Діти звертаються не тільки по відношенню до себе, але й до своїх друзів. У когось щось вкрали, наприклад, телефон у знайомого.

Потрібно пояснювати дітям, що ви маєте право звернутися в будь-якому віці, вам не потрібен законний представник для того, щоб зателефонувати до поліції, якщо ви вважаєте, що ваші права порушені, що вам завдані якісь збитки.

Звичайно, діти можуть звернутися. І вони звертаються. Це дуже добре, якщо вони це знають. Краще перевірити, ніж дитина буде мовчати і це потім призведе до ще більш тяжких наслідків.

— Якщо дитина стала потерпілою або свідком злочину, хто з нею працює?

— У нас з минулого року у слідчому підрозділі вже сформований цілий відділ з питань розслідування саме злочинів проти дітей.

Проте якщо це стосується дитини-потерпілої у кримінальному правопорушенні — злочині проти життя, здоров’я, статевої свободи, домашньому насильстві, — ми не можемо казати, що з дитиною працює хтось один.

Тут потрібна, по-перше, соціальна підтримка, психологічний супровід. Якщо дитина отримала тілесні ушкодження — медична допомога. Це комплекс дій.

— Розкажіть про відновлену «зелену кімнату». Для чого вона потрібна?

— Кімната відновлена, і це кімната, дружня до опитування дітей.

Вона потрібна для того, щоб мінімізувати залучення дитини до кримінального провадження, особливо коли це стосується дітей, постраждалих від сексуального насильства. Щоб не було повторного стресу, мінімізувати повторний стрес, завданий дитині, коли відносно неї було скоєно кримінальне правопорушення.

Дитина опитується в окремій кімнаті. Вона там працює з психологом, відповідає на питання, що стосуються ситуації, як може. Це все фіксується на відеокамеру і потім використовується для написання протоколу допиту, а якщо необхідно — для експертизи в рамках кримінальних проваджень, судово-психіатричної у тому числі.

Згідно з нашим законодавством дитина має бути опитана в присутності законного представника, педагога, психолога.

Але  не завжди діти розкриваються в присутності законних представників. А ця кімната облаштована онлайн-записом. Законні представники можуть бачити все і в будь-який момент сказати: «Досить. Я не хочу, щоб мою дитину далі так опитували або допитували».

— Одна з болючих тем — зникнення дітей. Наскільки часто це відбувається зараз?

— Якщо взяти сім місяців 2026 року, то у нас зареєстровано 512 повідомлень, і дітей зникло біля 600. Бувають випадки, коли по дві, по три, по чотири дитини зникають одночасно.

Якщо порівнювати з минулим роком, трішки зросла кількість дітей, які зникають. Приблизно на 10%.

Але можу додати, що цього року збільшився наплив відпочиваючих з дітьми. Якщо взяти минулий і позаминулий рік, у нас було менше звернень у літній період, що дитина зникла біля моря, зникла з бази відпочинку.

Зараз це майже кожен день. У нас є виклики: приїхали з іншої області і зникла дитина, пішла у невідомому напрямку. Можливо, через це статистика трішки і виросла.

— Який відсоток дітей вдається знайти і коли батькам треба звертатися до поліції?

— Статистика говорить нам про те, що дуже швидко повертаються 95-98% дітей. Ми знаходимо їх, встановлюємо місцезнаходження протягом першої доби.

Ми завжди говоримо батькам, що найбільший відсоток встановлення місцезнаходження дітей — коли ви звертаєтесь у першу годину.

Не потрібно чекати до ранку, не потрібно чекати до опівночі. Якщо ви розумієте, що ваша дитина пообіцяла прийти о шостій вечора, а вона не прийшла і такого раніше ніколи не було, краще звернутися. За це немає ніякої відповідальності.

— Чому діти найчастіше самовільно йдуть з дому і про який вік сьогодні йдеться?

— Найчастіше це протест. Вони хочуть гуляти, їх не пускають. Це найчастіше.

Всі були дітьми, всі були підлітками. Ми пам’ятаємо: якщо о дев’ятій треба бути вдома, треба бути вдома. Але підлітковий період життя кожної людини — це протести і самовираження.

Зараз це вже молодший вік. З кожним роком у нас підлітки починають дорослішати все раніше. Якщо десять років тому ми говорили, що це 14, 15, 16, 17 років, то зараз це вже і 12, і 11.

— Наскільки серйозною залишається проблема домашнього насильства щодо дітей?

— Домашнє насильство — я не можу сказати, що це одна з найчастіших реєстрацій. Але особливо коли воно стосується дитини, на ньому більше загострюється увага, і родина вже не залишається поза полем зору соціальних служб або органів Національної поліції.

Якщо це систематичне домашнє насильство, яке скоюється по відношенню до дітей з боку батьків, то інколи ми приймаємо спільне рішення зі службою у справах дітей, з органами опіки й піклування про відібрання дітей з таких родин. Тому що діти, які постійно піддаються домашньому насильству, не можуть зростати у такій родині. Їм просто потрібен захист, у тому числі від держави.

На жаль, реєструються випадки жорстокого поводження з дітьми з боку рідних людей, батьків по відношенню до дитини. І в цьому році був такий зареєстрований випадок, і в минулому році ми мали такий випадок, коли наслідки були навіть смертельними для дитини.

— Чи можна повідомити про можливе насильство анонімно, чи буде реакція з боку поліції?

— Буде. У нас були такі випадки, коли громадяни дзвонили анонімно.

Наприклад, якщо сусіди протягом тривалого часу бачать, чують крики, не кожен хоче телефонувати до поліції, не кожен хоче якихось скандалів із сусідами. Проте краще зателефонувати і сказати поліцейським: на мою думку, відбувається насильство по відношенню до дітей у сусідів, але я не хочу давати пояснення, просто хочу про це повідомити.

— Наскільки серйозною сьогодні є проблема самотності дітей?

— Вони наче з усіма, але вони на самоті з самими собою.

Дуже важлива довіра. Інколи, коли спілкуєшся з батьками: «Моя дитина змінилась. Вона раніше була така чуйна, така ніжна. Ми обіймалися, а зараз вона зі мною навіть не говорить».

Довіру потрібно будувати не тільки в ранньому, дошкільному віці. Довіру потрібно перебудовувати, враховуючи те, як росте ваша дитина.

А деякі батьки думають: «Він же вже виріс, я не буду його чіпати». Але ні, потрібно завжди приділяти увагу, враховуючи, як росте дитина і її вік.

— І наостанок: перед початком нового навчального року що б ви порадили батькам, щоб їхні діти були в безпеці?

— Перш за все хочеться сказати батькам, щоб вони максимально уваги приділяли тому, щоб їхня дитина була охоплена навчанням, щоб ювенальні поліцейські не приходили до вас додому і не питали у вас, в першу чергу батьків, чому ваша дитина не ходить до школи.

Звичайно, потрібно не забувати про психологічний стан кожної дитини. Якщо потрібно звернутися до психолога, краще до нього звернутися і не вирішувати все самотужки.

Ми говорили вже і про булінг, і про зникнення дітей. Краще звернутися в перші години, коли відбуваються такі ситуації, ніж чекати до останнього, бо це може призвести до тяжких наслідків.

Фото – ГУНП в Одеській області