«Загиблі солдати не повинні лежати в полях»: в Одесі пошуковці розповіли, як розшукують та ексгумують загиблих воїнів на фронті

Зазвичай тіла полеглих військовослужбовців з поля бою забирають їхні товариші по службі чи медики. Але в деяких ситуаціях це буває неможливим — у такому разі пошук та евакуація полеглих із прифронтових зон та деокупованих територій відбувається в межах гуманітарного проєкту “На щиті”, що проходить під егідою Центрального управління військово-цивільного співробітництва Генштабу ЗСУ (CIMIC). Про це на брифінгу в Ukraine Media Center Odesa розповіли члени ГО “Воєнно-історичний центр “Пам’ять і слава” Сергій Суднік, Леонід Ігнатьєв та Катерина Ротаренко.

В організацію “Воєнно-історичний центр “Пам’ять і слава” входять 14 осіб, іноді до них долучаються колеги з інших регіонів. З початку роботи по пошуку тіл загиблих її учасники працювали в Київській, Харківській, Донецькій, Миколаївський та Херсонській областях. Заступник голови ГО Сергій Суднік розповів, що основна небезпека пошукових робіт у прифронтових районах — близькість до зони бойових дій.

“Небезпека таких робіт пов’язана із безпосередньою близькістю до зони бойових дій, роботою артилерії, роботою фронтової авіації, наявністю на цих територіях ДРГ противника і велику забрудненість території вибухонебезпечними предметами. На місцях боїв ми шукаємо не лише наших військовослужбовців, але й військових країни-агресорки для обміну — для повернення з окупованих територій тіл наших захисників, передачі їх родичам та подальшого поховання із належними почестями. Кожен загиблий солдат має бути знайдений, ідентифікований та належно похований. Загиблі солдати не повинні лежати в полях, лісосмугах, на бойових позиціях та мати статус безвісти зниклих. В цій війні ми працюємо по свіжих слідах, з прямими свідками подій“, — розповів Суднік.

Голова організації Леонід Ігнатьєв розповів як проходить процес пошуку загиблих військових.

“До нашої організації надходить наказ з Генштабу про залучення до групи CIMIC. Приїжджаємо на місце, обговорюємо локації, опитуємо військових, місцевих. Особливо, коли територія тільки деокупована, там залишаються військові, які брали участь у боях, то ми отримуємо багато інформації. Часто на місцях нам військові та поліцейські передають координати локацій для перевірки. Потім ми розділюємося на групи, вистроюємо логістику та починаємо працювати. З нами військові, сапери. Починаємо оглядати всі ці території, де окопи чи поля. Якщо тіло знайдено, воно ідентифікується, йде огляд та опис, фотографування, упакування в мішок та доставка. Потім ще раз приїжджає поліція, спеціалісти беруть ДНК. Якщо є якісь документи — їх для ідентифікації передають родичам“, — сказав Ігнатьєв.

Він також додав, що працювати можна в будь-яких умовах, але єдине, що може зупинити — це сніг.

“При снігу не можуть працювати сапери, адже там може бути велика кількість розтяжок. Але якщо територія буде добре вичищена — то там можна продовжувати пошукові роботи“, — підкреслив він.

Люди, які пережили окупацію, зокрема у Миколаївській та Херсонській областях, йдуть на контакт та допомагають, каже пошуковець Катерина Ротаренко.

“Люди надають нам точки, причому ці точки, куди під’їхати, малюють просто на землі. Ми по факту вже перевіряємо цю інформацію. Мене здивувало те, що люди, які пройшли окупацію, інші. Але вони дуже сильні. Ці люди надихають. При спілкуванні з ними ти розумієш, що приїхав недарма, тобі треба виконати місію, і люди дуже підтримують. Вони не завжди розуміють, чому ми шукаємо російських солдат, але коли пояснюєш, що вони йдуть на обмін і що “навіщо вони вам тут в городі”. Тобто, якщо ми звільнюємо нашу землю від окупантів — то треба звільнювати навіть від них мертвих. Коли я людям це пояснюю — вони більше йдуть на контакт та розповідають більше інформації”, — наголосила Катерина Ротаренко.

Фото: воєнно-історичний центр «Пам’ять і слава»