Вознесенськ та сім місяців війни: руйнівні прильоти, стійкість городян та віра у швидку Перемогу (фоторепортаж)

Нині жодне українське місто не перебуває у безпеці. Повітряні тривоги лунають усюди. Але є міста, де сирени звучать десятки разів на день. Серед них – Вознесенськ.

Кореспондент Odessa.Online побував у Вознесенську, поспілкувався з його мером, з мешканцями та дізнався, як місто живе сьогодні.

До війни невелике місто в Миколаївській області радувало своїм затишком, зараз же тут десятки зруйнованих та пошкоджених будинків, підірвано мости, пошкоджено будівлі навчальних закладів, дитсадок, розбито елеватор.

Частина будівель постраждала на початку війни, коли тут точилися бої з окупантами.

Фото: березень 2022 р.

Але багато що зруйноване набагато пізніше – рашисти продовжують наносити по Вознесенську жорстокі ракетні удари.

Нагадаємо, на початку війни Вознесенськ став прикладом запеклого опору окупантам. Рашисти зайшли до міста, але протрималися тут лише кілька днів і були вибиті.

У ті дні на захист міста пліч-о-пліч з військовими, тероборонівцями, правоохоронцями стали його мешканці. Люди наповнювали мішки піском, облаштовували укріплення. Розповідають, що навіть затяті політичні опоненти забули про колишні чвари і діяли спільно.

Вознесенськ – місто-перехрестя, звідки ведуть шляхи одразу в кількох напрямках. Але спроби загарбників висунутись через Вознесенськ на Миколаїв та Кривий Ріг провалилися. Перекрито було шлях на Південноукраїнську АЕС. Окупанти відступили, залишивши на околицях міста розбиту техніку та тіла своїх убитих солдатів.

Фото: березень 2022 р.

Тоді на початку березня для збереження останків окупантів спеціально пригнали вагон рефрижератор – їх збиралися передати матерям загиблих. Втім, ніхто з російських матерів так на зв’язок не вийшов. Пізніше тіла було перевезено до іншого місця.

Фото: березень 2022 р.

Після того, як із Вознесенська вибили окупантів, комунальні служби, працюючи не покладаючи рук, швидко відновили інфраструктуру – електро-, газо- та водопостачання, розпочалося відновлення пошкоджених об’єктів.

Але проблеми доводиться вирішувати знову і знову: кожний ракетний удар – це нові руйнування. І найстрашніше – це постраждалі мирні жителі, зокрема, діти.

Страшним днем ​​для Вознесенська стало 20 серпня – об 11 годині окупанти вдарили ракетою по житловій п’ятиповерхівці. Під завалами опинилися її мешканці.

Ті, хто першими прийшли на допомогу, згадують, як діставали людей з-під уламків. Серед постраждалих були хлопчик та його мама. Дитина отримала серйозні травми, множинні переломи, були внутрішні кровотечі, малюка довелося занурити в медикаментозну кому. Мама хлопчика теж була у дуже тяжкому стані і перебувала в реанімації. Дякувати долі, ссьогодні жінка та її син прийшли до тями, їх життю вже нічого не загрожує.

Коли наш кореспондент приїхав на місце трагедії, поряд із п’ятиповерхівкою працювала техніка. Як виявилось, там раніше стояв житловий будинок. Але на його місці залишилися лише руїни, які якраз закінчували прибирати.

Саме у цьому будинку жила 8-річна Марина – дівчинка, яка отримала поранення та тяжку травму ока. Тато Марини розповів, що, на щастя, доньки вчасно надали необхідну медичну допомогу, зараз лікування продовжується. А ще дитина досі прокидається ночами від пережитого жаху.

Загалом того дня постраждали чотирнадцять людей, четверо з них – діти. І дивом називають те, що на дитячому майданчику у дворі будинку не було дітей – ракета вдарила в будинок лише за кілька метрів від неї.

«Ангел обійняв нас своїм крилом – після цього прильоту не було загиблих. Коли розчищали завали, дуже переймалися тим, що знайдемо тіла жертв. І просто щастя, що всі виявилися живими», – каже мер Вознесенська Євгеній Величко.

Жити у п’ятиповерхівці більш неможливо. Усіх людей із неї розселили, їм надають усю можливу допомогу.

Пошкодження отримали і приватні будинки на найближчих вулицях. Але тільки-но люди приступили до ремонту – по місту було завдано ще одного ракетного удару. Цього разу було зруйновано елеватор.

І знову – десятки пошкоджених будинків поблизу.

Попереду настання холодів, люди поспішали все відновити, відремонтувати дахи, засклити вікна.

Але нелюди не зупинилися – по елеватор знову ударили, вже трьома ракетами …

А будинків, які зазнали пошкоджень, стало ще більше.

«Наразі ми формуємо матеріальний резерв, щоб можна було оперативно закривати проблеми об’єктів, що постраждали. Підключилися деякі бізнес-підприємства, які нам допомагають закуповувати будматеріали. Також надають допомогу волонтери, які відновлюють покрівлю на найбільш постраждалих будинках. Ми розробили карту, на якій відзначаємо пошкоджені будівлі – від легких пошкоджень до найскладніших. Також зазначаємо, чи є у людей можливість робити покрівлю. Якщо це, наприклад, людина похилого віку, яка сама не впорається, ми з волонтерами повністю беремо це на себе», – розповідає Євгеній Величко.

Мер зазначив, що держава також надає допомогу, наприклад, забезпечує людей необхідними покрівельними матеріалами, у великій кількості доставлений металопрокат.

Також до Вознесенська приїхали 25 волонтерів з усієї країни – представники волонтерського руху української молоді «Будуємо Україну разом». Євген Величко розповів, що вони дуже допомагають людям. Серед волонтерів є майстри-покрівельники, сантехніки та просто ті, хто допомагає прибирати та наводити лад у постраждалих будинках.

«Вони як працьовиті мурахи, приходять у будинок, не бояться ніякої роботи і швидко все змінюється. Ми їх оселили, забезпечили харчуванням. У нас чудове порозуміння і вони дуже допомагають», – каже мер Вознесенська.

Місто з початку війни додатково закупило необхідну техніку, за допомогою якої швидко ліквідовують наслідки ракетних ударів.

Ще одна проблема в тому, що деякі райони Вознесенська та приміські села залишилися без інтернету, і, відповідно, обмежені в отриманні інформації. Для того, щоб їхні мешканці отримували попередження про тривоги, у місті встановлюють додаткові автономні точки сповіщення.

Навчальні заклади у місті зараз порожні. Вознесенські школярі, як більшість українських дітей, займаються онлайн. Але у місті ведеться серйозна робота з облаштування тимчасових укриттів у школах.

Ще в місті чудово налагоджено роботу з надання гуманітарної допомоги тим, хто її потребує. Раніше всьому населенню міста роздали муку. Також мешканцям найбільш постраждалих районів тричі на тиждень видають безкоштовний хліб та надається матеріальна підтримка.

Сьогодні у Вознесенську офіційно зареєстровано три тисячі переселенців – їх місто теж узяло під свою опіку.

А ще жителі Вознесенська намагаються допомогти тим, кому зараз доводиться особливо тяжко. Наприклад, у місцевій пекарні випікали хліб та доставляли його до Баштанки.

Спілкуючись із місцевими жителями, відчувається, що, незважаючи на постійні повітряні тривоги та ракетні удари, люди не зламані та не залякані.

“У нас залізна мотивація – ми захищаємо свою землю”, – впевнений Євгеній Величко.

Сьогодні вознесенці працюють, підтримують одне одного, активно волонтерять та допомагають нашим захисникам. Проводять акції, на яких збирають кошти для ЗСУ. І впевнені у швидкій Перемозі.