Війна, забруднені ґрунти та зміна клімату: над чим працюють аграрні науковці на Одещині

Повномасштабна війна не зупинила роботу українських аграріїв — вони продовжують сіяти, вирощувати та збирати врожай. Водночас до звичних для півдня України проблем — посухи, шкідників, хвороб рослин та різких змін температур — додалися нові. Науковцям доводиться досліджувати, що відбувається із сільськогосподарськими землями внаслідок бойових дій, як вибухи змінюють структуру ґрунту, чи накопичуються в ньому важкі метали та як це може впливати на рослини.

Цими та іншими питаннями займаються фахівці Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, який нині працює на Одещині.

Інститут створили у 2022 році шляхом об’єднання Інституту зрошуваного землеробства НААН, Інституту рису НААН та Південної державної сільськогосподарської дослідної станції. Водночас історія найстарішої з установ, що увійшли до його складу, сягає 1889 року — тоді при Херсонській сільськогосподарській школі було створено дослідне поле. Серед основних напрямів роботи установи — наукове забезпечення землеробства півдня України.

До повномасштабної війни науковці працювали на Херсонщині. Після окупації вони певний час продовжували роботу там, а згодом основна частина колективу переїхала на Одещину.

Журналістка Odesa Online побувала в інституті та поговорила з науковицями про те, як вони працюють в умовах війни, що вже відомо про вплив бойових дій на сільськогосподарські землі, чому дедалі більшого значення набуває біологічний захист рослин та як зміна клімату змушує аграрну науку шукати нові рішення.

Досліди потрібно було завершити: як науковці працювали в окупації

Старша наукова співробітниця відділу кліматично орієнтованих агротехнологій Людмила Онуфран до переїзду на Одещину працювала на Херсонщині.

Після окупації науковці не припинили роботу. Частина польових дослідів на той момент уже була закладена, а отже, їх необхідно було довести до завершення та отримати результати.

— Досліди були закладені, нам треба було їх довести. Ми виходили, працювали, — згадує Людмила Онуфран.

Працювати в умовах окупації було складно і небезпечно, проте науковці продовжували виконувати свою роботу.

Згодом основна частина колективу переїхала на Одещину. Водночас частина співробітників залишається на Херсонщині, де продовжуються окремі дослідження. Через бойові дії навіть звичайний вихід у поле там може бути небезпечним.

Що війна робить із сільськогосподарською землею

Війна додала до традиційних напрямів роботи аграрних науковців абсолютно нові.

Людмила Онуфран розповідає, що у 2025 році фахівці інституту заклали дослід, у межах якого вивчають вплив бойових дій на ґрунти. Нині вони вже отримують перші результати і, зокрема, бачать тенденцію до накопичення важких металів.

Проте наслідки вибухів — це не лише хімічне забруднення. Вони фізично змінюють структуру ґрунту.

Під час відбору проб безпосередньо у вирвах від вибухів науковці помітили показову річ: бур, який у звичайний щільний ґрунт входить із зусиллям, там фактично провалювався.

— Снаряд, коли входить і розривається, повністю порушує структуру ґрунту, утворюються порожнини. Для рослини це також стрес: її коріння має контактувати з ґрунтом, а там — вирви й пустоти, — пояснює Людмила Онуфран.

Ще одне питання — накопичення у ґрунті речовин, які можуть потрапляти туди внаслідок бойових дій. Рослини поглинають із землі воду та різні елементи, при цьому різні культури можуть по-різному реагувати на забруднення.

Чи можна сіяти там, де були вибухи

Відповідь на це питання потрібна не лише для повоєнного відновлення. Українські аграрії продовжують працювати вже зараз, у тому числі в регіонах, сільськогосподарські землі яких постраждали внаслідок бойових дій.

Тому необхідно розуміти, наскільки забруднені такі ґрунти, як це впливає на рослини і чи можна надалі використовувати ці землі для вирощування врожаю.

— Ми повинні знати, як ґрунт забруднюється цими снарядами. Тому в нас зараз така програма, — говорить Людмила Онуфран.

За її словами, дослідження мають допомогти зрозуміти, що можна робити з такими землями надалі та які культури доцільніше на них вирощувати.

Для аграрних регіонів півдня України це має безпосереднє практичне значення: земля залишається одним із головних ресурсів, від якого залежить робота господарств та майбутній врожай.

Біологічний захист: менше хімічного навантаження

Ще один великий напрям роботи інституту — захист рослин.

Завідувачка лабораторії захисту рослин Ірина Сугак розповідає, що науковці займаються інтегрованим захистом рослин. Вони досліджують хімічні та біологічні препарати, перевіряють їхню дію проти конкретних шкідників та хвороб, проводять моніторинг шкідників, захворювань і бур’янів.

Важливо визначити не тільки те, чи працює певний препарат, а й у якій кількості його потрібно застосовувати.

— Ми вивчаємо навіть по дозах. У нас декілька дослідів, декілька норм. І потім рекомендуємо, яка краще спрацювала — чи на хворобу, чи на шкідника, — пояснює Ірина Сугак.

Результати такої роботи використовують не лише в наукових публікаціях. Фахівці консультують фермерів і можуть рекомендувати їм препарати та оптимальні норми їх застосування.

Останнім часом дедалі більшого значення набуває біологічний захист.

— Зараз в основному тенденція йде на біологічний захист, тому що дуже багато діючих речовин у хімічних препаратах уже заборонено, — розповідає науковиця.

За словами Ірини Сугак, в Україні з’являється дедалі більше компаній, які працюють із біологічними препаратами. Інститут також співпрацює з виробниками та випробовує такі засоби. Зокрема, науковці планують досліджувати біопрепарат фунгіцидної дії на ріпаку та соняшнику — тобто перевірити, наскільки ефективно він захищає рослини від хвороб.

Інтерес до таких препаратів пов’язаний і з розвитком органічного землеробства. Біологічний захист дозволяє зменшувати використання хімічних засобів та відповідне навантаження на довкілля.

— Всі хочуть екологічно чистого продукту. Це більш безпечно для здоров’я людини в першу чергу, — говорить Ірина Сугак.

Біологічні препарати можуть містити бактерії, які використовуються для захисту рослин. За словами науковиці, для людини такі засоби не є шкідливими.

Водночас засоби захисту підбирають залежно від проблеми та культури. Фунгіциди використовують проти хвороб, інсектициди — проти шкідників, гербіциди — проти бур’янів. Для пшениці, кукурудзи чи соняшнику можуть застосовуватися різні діючі речовини.

Через зміну клімату більшає шкідників та хвороб

Зміна клімату безпосередньо впливає і на систему захисту рослин.

Ірина Сугак розповідає, що шкідники та хвороби продовжують поширюватися, а високі температури та інші зміни погодних умов можуть сприяти їхньому розвитку.

— У нас зараз дуже багато прогресує шкідників і хвороб. Це у зв’язку ще з кліматом, тому що зміна клімату дуже впливає на це все, — говорить вона.

Тож перед науковцями стоять одразу два завдання: захистити рослини від шкідників і захворювань та водночас не створювати зайвого хімічного навантаження на довкілля. Один із шляхів для цього — ширше використання біологічних препаратів.

40 градусів удень і 15 уночі: рослини теж переживають стрес

Кліматичні зміни впливають не лише на шкідників та хвороби, а й безпосередньо на сільськогосподарські культури.

Різкі перепади температур, тривалі посухи та весняні заморозки стають серйозним випробуванням для рослин.

— Наприклад, якщо вдень 40 градусів, а вночі температура може впасти до плюс 15 — це для рослини дуже великий стрес,— пояснює Ірина Сугак.

Особливо серйозною проблемою для півдня залишається посуха. Тому науковці шукають сорти та гібриди, які краще пристосовані до дефіциту вологи.

— Зараз ми вивчаємо стійкі до засухи сорти, гібриди соняшнику, ріпаку, пшениці, ячменю. Самі основні культури, — розповідає Ірина Сугак.

Саме здатність рослин витримувати дедалі складніші кліматичні умови стає одним із важливих напрямів роботи аграрної науки.

Наука, результати якої потрібні вже сьогодні

Війна не скасувала старих проблем українського сільського господарства — натомість додала до них нові.

На півдні, як і раніше, потрібно боротися з посухою, шкідниками та хворобами, пристосовувати культури до температурних стресів і шукати способи зменшити хімічне навантаження на довкілля. Одночасно науковцям тепер доводиться досліджувати ґрунти, пошкоджену вибухами, та з’ясовувати, як наслідки війни впливатимуть на рослини і майбутній врожай.

Попри окупацію, переїзд та небезпеку роботи на Херсонщині, дослідження не припинилися. І їхні результати потрібні не у віддаленому майбутньому: аграрії продовжують працювати, а отже, вже зараз їм потрібні відповіді на питання, як вирощувати врожай в умовах війни та клімату, що змінюється.