«Важливо триматися спокійно і фільтрувати інформацію»: херсонський соціолог і краєзнавець Дементій Білий

Дементій Білий – соціолог, політолог, краєзнавець, член бюро Херсонського обласного відділення Соціологічної асоціації України та голова обласної організації Комітету виборців України. Під час російської окупації він не покинув Херсон, виходив на мітинги спротиву й досі живе та працює у рідному місті.

Ми спілкуємося з ним у сквері: весняна зелень вабить око, та водночас ми постійно прислухаємося до сторонніх звуків і поглядаємо на небо – адже у Херсоні небезпека чатує на нас щомиті.

ВИПРОБУВАННЯ ОКУПАЦІЇ

Чому ви вирішили не покидати Херсон?

«По-перше, я був впевнений, що наші війська, наші славні ЗСУ виб’ють окупантів з Херсона достатньо швидко. Я в це вірив, був впевнений – що окупація швидко закінчиться. Це було перше і головне. Друга причина для мене була у тому, що я мав піклуватися про членів моєї родини у Херсоні, я не міг їх залишити. Ну і третя причина – я просто не хотів залишати Херсон. Бо Херсон – це моє місто. Чому я повинен був його залишати через якихось там окупантів, агресорів?»

Яка найбільша складність, з якою довелося зіткнутися під час окупації?

Під час окупації мені повідомили, що я є в списках окупантів, що мені треба переховуватися, що треба уникати будь‑якої фільтрації, будь‑яких блокпостів, будь‑яких контактів чи розмов з окупантами, щоб вони не перевіряли мої документи. Це було дійсно важко – постійно ховатися.

 

Що найбільше закарбувалося у пам’яті?

«У перший день, коли почалися мітинги в Херсоні, я прийшов на площу Свободи і побачив величезний натовп містян. Знаєте, вже пройшло три роки, але я досі пам’ятаю це відчуття – величезне відчуття гордості і навіть щастя, що херсонці вийшли, херсонці проти окупації, херсонці за Україну. І це було дивовижно. Цей мирний спротив херсонців – це було дуже дивовижно. І це підтримувало мене».

Дементій зазначає, що у складний час особливим знаком стала українська мова.

«Коли ми були в окупації, знаєте, ми ж спочатку не знали, хто з ким, що змінилося. Але ми переходили на українську мову, і українська мова – це було як знак, що це наша людина. І я, хоча я росіянин за походженням, але перейшов на українську мову, я розмовляю постійно українською мовою. Це для мене є важливим знаком того, що все буде Україна, все буде нормально, буде перемога».

ПРО ХЕРСОН СЬОГОДНІ

Як ідуть справи з вашою професійною діяльністю?

Я є соціологом. І зрозуміло, що зараз з професійною діяльністю є певні проблеми. Найбільше вони пов’язані з тим, що у місті тривають постійні обстріли, є загрози життю. Через це люди виїжджають і взагалі важко зараз працювати. Але я впевнений, що це проблеми тимчасові, що буде перемога, все налагодиться і буде так, як і до війни. Навіть краще.

А як змінюється місто у вашому сприйнятті?

Місто мужньо опирається цій зухвалій агресії. Воно є героїчним містом. Захищають його наші славні Збройні сили України, наші солдати. Але місто поступово гине, гине на очах. Це страшне видовище. Багато символічних для городян будівель, місць — вони вже зруйновані. Люди, вони неймовірні, наші херсонці, але дуже важко. Не всі витримують, багато вже виїхало і будуть і далі виїжджати. Зараз поступово Херсон перетворюється на руїни.

 

СИЛА ЛЮДЕЙ І ПІДТРИМКА

Дементій упевнений, що навіть у найскладнішій ситуації можна вистояти, коли поруч є люди, готові  підтримати.

«Підтримують люди. В цей складний час найкраще, що у нас є в Україні – це люди. Які допомагають, хвилюються, готові все кинути заради того, щоб допомогти другу. Ці, знаєте, неймовірні історії, коли телефонують, говорять, що треба зібрати кошти нашим хлопцям на фронті, наприклад, на якусь машину. Або на якусь там зброю, або на щось інше. І ти бачиш, що за кілька днів ці неймовірні суми, вони збираються. Розумієш, що люди останнє своє віддають, щоб допомогти нашим солдатам, нашим славним ЗСУ, допомогти й тим, хто цього потребує. Це є найважливішим, найкращим. І це те, що надихає. Наші люди».

А ви особисто відчуваєте підтримку – держави, влади, людей?

Коли я говорю про підтримку, я й маю на увазі підтримку звичайних людей, сусідів, друзів. І з цього воно все починається. Не з якихось красивих лозунгів, не з президента. Дякую нашому президенту за його відважну поведінку, за його терпіння, за його діяльність. Але все починається з сусіда, приятеля, який готовий допомогти. Оце є найважливішим. І, дійсно, я відчуваю підтримку і сам намагаюся допомогти. Коли якийсь приліт в Херсоні – починаються телефонні дзвінки з інших країн, з інших міст, люди хвилюються. Або треба щось принести, щось зібрати. Оця підтримка, взаємовиручка людей – це є важливим моментом для нас всіх.

 

ДУХОВНІ ОПОРИ І МРІЯ

Окрім спокою, якихось речей бракує у повсякденному житті?

Все, що потрібно для життя, окрім миру, все є. Слава Богу, у нас є робота, є друзі, є волонтери, які готові допомогти. Якщо чогось буде не вистачати, я впевнений, що допоможуть друзі. Тобто все є, головне, щоб була перемога.

Чи є у Вас особистий ритуал або звичка, яка допомагає триматися в реальності серед хаосу?

Я б сказав, що для мене головною є молитва. Я віруюча людина. І допомагає щоденна вечірня молитва, в якій я згадую всіх своїх рідних і близьких, згадую Україну, і прошу Бога, щоб він допомагав Україні. Крім цього, є різні такі моменти – телефонні дзвінки друзів, спілкування, намагання брати участь в якихось заходах, щоб бачити людей, це все також дуже допомагає триматися. Але найголовніше – молитва і відчуття, що Бог допомагає.

Про що ви мрієте, коли думаєте про майбутнє?

Я мрію про перемогу, що Росія згине, і все закінчиться. Я впевнений, що це буде. Треба для цього часу, але це буде обов’язково.

 

Головна думка, яку б ви хотіли донести до наших читачів

По‑перше – нам треба триматися, бути спокійним. Менше, як, це не дивно прозвучить, але менше читати медіа, соціальні мережі. Потрібно не лише отримувати інформацію, дуже важливо її фільтрувати. Необхідно пропускати якісь емоційні висловлювання, бо емоції вони нас на цій гойдалці розкачують, і це погано. Тому варто не піддаватися емоційним висловлюванням. Треба просто фільтрувати потік новин, читати перевірену інформацію і бути спокійним. І вірити, що все буде добре, ми переможемо. Важко, але переможемо.