Зруйноване Ольгине: невизначені перспективи звільненого села

Село Ольгине Високопільської ОТГ Бериславського району Херсонської області зустрічає нас зруйнованими будинками, порожнім дитячим майданчиком, іржавою згорілою технікою та безлюдними вулицями — якщо до війни його населення становило близько 250 осіб, то зараз зареєстровано близько сотні, а за фактом живуть тут близько 80 людей.

На в’їзді до села пам’ятник загиблим під час визволення села у Другій Світовій війні радянським воїнам. Меморіальна дошка збереглася, а ось скульптура сильно постраждала в результаті обстрілів, які зробили пам’ятник символом не тільки тієї війни, що вже давно минула, а й цієї, яка все ще збирає свої криваві жнива.

Перша, з ким нам вдається поспілкуватися — місцева мешканка Тетяна, яка пережила тут окупацію і зараз намагається допомогти відродити життя у рідному селі. Вона й розповіла нам, як і чим живе Ольгине майже через два роки після звільнення.

До війни це невелике село, колишня німецька колонія, міцно стояло на ногах. У населеному пункті були світло, газ та вода. Була й робота — окрім сільради та відділення пошти тут був свій фельдшерсько-акушерський пункт та багато жителів працювали у місцевому фермерському господарстві, яке займалося вирощуванням ріпаку та соняшника.

Життя людей з Ольгиного перекинулося 10 березня 2022 року, коли до села увійшли солдати РФ. ЗМІ та соцмережі тоді вирували історіями людей, які втекли від окупації, лунали серед них і голоси жителів Ольгиного. Ті розповідали, що ще на підході росіяни схопили кількох місцевих жителів, щоб ті не поінформували про їхнє пересування ЗСУ, а коли зайшли до села — насамперед відібрали у всіх телефони. Бігли люди з Ольгиного хто як міг, дехто пробирався полями та лісопосадками, виходячи на контрольовану ЗСУ територію, до кінця окупації в селі залишилося не більше десятка людей.

Багато будинків у селі спорожніли, і їх відразу зайняли військові РФ, влаштувавши там сховища, жили вони і в будинку бабусі Тетяни, зараз цей будинок повністю зруйнований.

На жаль, каже жінка, були серед місцевих мешканців і колаборанти, які допомагали військовим РФ контролювати ситуацію у селі, багато хто з них залишився тут і після звільнення населеного пункту на початку вересня 2022 року.

«Зрадники досі катаються велосипедами, машинами, і до них нікому справи немає і ніхто за них не береться. У нас тут двоє особливо таких є… Один зараз у Високопілля поїхав, він там живе, чоловік, але приїжджає сюди. І дозволяють ось так їздити… Наші війська тут по колу скрізь, а він їде велосипедом і хто знає, що він розглядає. А до цього співпрацював з «орками» і це всі знають, і неодноразово давалися свідчення. Коли наші вже були тут і готувалися звільняти село, він виїжджав звідси з причепом, забитим продуктами, і наші випустили як ні в чому не бувало», — обурено зазначає Тетяна.

Однак з відходом росіян війна для цього села не закінчилася — відступивши за Дніпро, армія РФ розпочала інтенсивні обстріли. В Ольгіно виявилися зруйнованими майже всі будинки та інфраструктура, не було ні світла, ні газу, а людей, які сюди поверталися, зустрічали розруха, замінована територія та воронки від вибухів. Першу зиму після окупації тут зустріли менш ніж два десятки людей.

Зараз з моменту звільнення села минуло вже майже два роки, але ситуація особливо не змінилася — пошкоджені обстрілами лінії газопостачання так і не відновлені, водонапірні вежі, що нависають над селом іржавими колонами, теж явно знали найкращі часи. Повною мірою тут відновили поки лише зв’язок та електропостачання, розвішавши нові дроти на старі посічені осколками стовпи. Заодно при відновленні електропостачання розмінували сільські вулиці, а от навколишні поля та навіть городи поки що ні. Виявивши на своєму городі міну, люди самі дзвонять саперам, і ті забирають небезпечну знахідку.

Ситуація з відновленням будинків у селі теж залишає бажати кращого. У рамках програми «Пліч-о-пліч» будинки, які ще можна відновити, мали ремонтувати робочі бригади з Дніпропетровської області. Але вони повністю відремонтували лише кілька будинків, ще в деяких розпочали ремонтні роботи, але поїхали, так і не закінчивши — пізніше обіцяли повернутися та закінчити розпочате, але з того часу у селі не з’являлися і жодних відновлювальних робіт зараз у Ольгиному не йде.

Крім того, багато будинків у селі зруйновані вщент та відновленню вже не підлягають — їхні руїни сиротливо підіймаються серед зарослих бур’яном дворів. Власники таких будинків подають заявки в рамках державної програми «єВідновлення», але отриманих за цими сертифікатами грошей на повне відновлення будинків не вистачає, тож до села вони навряд чи повернуться.

Місцевий фельдшерсько-акушерський пункт також постраждав від обстрілу, але його відновила католицька благодійна організація «Карітас». Щоправда, про відновлення втраченого обладнання не йшлося — тільки відновлення будівлі та косметичний ремонт. Свого медика у селі теж немає, хоча раніше тут працювала медсестра. За її словами, коли ФАП зруйнували, в адміністрації її попросили написати заяву про звільнення, пообіцявши повернути роботу, коли будівлю відновлять. Будівлю відновили, але медсестру до Ольгиного не повернули — тепер сюди раз на місяць приїжджають терапевт, психолог та соціальний працівник. За порядком у ФАП на волонтерських засадах стежить Тетяна, вона ж і сповіщає людей, що залишилися в селі, про приїзд медиків.

До речі, в найближчому майбутньому село Ольгине Високопільської ОТГ взагалі може зникнути з карти України — начальник Високопільської селищної військової адміністрації 18 грудня 2023 року видав розпорядження про перейменування села на Ольжине. 20 березня 2024 року Комітет Верховної Ради України з організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села, проте на цьому питання поки що зависло — остаточне перейменування відбудеться лише після успішного голосування у Верховній Раді.

І тим не менше, незважаючи на гнітючі картини розрухи, життя в селі йде своєю чергою — люди, що повернулися сюди, не впадають у відчай, будують плани на життя, потихеньку готуються зустрічати холодний сезон і за відсутності газу запасаються дровами на зиму. А отже й у села з новою назвою є надія якщо не повернутися до старої, то знайти нове життя.