«Я житиму»: звільнений захисник України розповів свою історію перебування у російському полоні

Антон – кулеметник, був поранений у березні, потрапивши під обстріл російських загарбників. Рашисти захопили його в полон, де військовослужбовець перебував кілька місяців.

Під час обміну полоненими хлопець повернувся додому і зараз проходить лікування в одній із медустанов. Захисника України в одному зі шпиталів на півдні України відвідала кореспондентка Odessa.online.

Тримали пристебнутими до ліжка і не дозволяли розплющувати очі

“Ми потрапили під обстріл, сіла рація, зв’язку не було, командир прийняв рішення відходити. Ми йшли групою з шести чоловік і на нас вийшли росіяни, це була засідка. Почалася перестрілка, мене поранили в живіт і руку, хлопці відстрілювалися. З шести нас вижило двоє, я і ще один”, – згадує Антон.

У хлопців відібрали документи, змусили говорити на камери, що все з ними добре, згодом відвезли до лікарні на операцію.

“Коли нас приймали, один із росіян одразу так і сказав: “Давай я тебе пристрелю”. Я посміхнувся і відповів, що ні, я житиму. У лікарні у Воронежі медсестри при нас говорили поліцейським: “Давайте ми їм вколемо щось і спишемо на коронавірус . Навіщо їх нам лікувати? А Україну закидаємо ракетами”, – розповідає військовослужбовець.

Наших хлопців у лікарні тримали пристебнутими наручники до ліжка і не дозволяли розплющувати очі:

“Нас змушували очі тримати весь час закритими, якщо хтось порушував, його бив поліцейський у тактичних рукавичках, в основному по голові”.

«Нам твоє обличчя не подобається»

У лікарні хлопці познайомилися з іншими нашими військовополоненими, багатьох із них катували.

“Багато наших хлопців скаржилися на побиття, їх били палицями, ламали ребра, змушували закушувати напилок і сточували зуби. Одному хлопцеві залили ацетон в очі і спалили носоглотку. Навіть лікарі були в шоці. Били просто за те, що обличчя не сподобалося”, – згадує Антон.

За час полону Антона встигли повозити багатьма лікарнями, але саме нормальне лікування, він каже, було в Криму.

“Мені навіть зустрічалися адекватно налаштовані на Україну медсестри. Але висловлювати свою думку там усі бояться. Вони ділилися позитивними враженнями про Україну, але просили нікому про це не говорити. Медсестри пояснювали, що за таке можна не лише втратити роботу, а й сісти”, – розповів хлопець.

Наразі Антон проходить лікування в одній із медустанов Одеської області. У хлопця не працює права рука через відсутність суглоба. Йому потрібен штучний суглоб та чергова операція.

“Я часто спілкуюся з нашими хлопцями і дуже хочу до них назад, але не можу не те що тримати кулемет, а навіть просто їздити на велосипеді”, – нарікає Антон.

Ми бажаємо Антону одужання, а також чекаємо на повернення всіх інших наших хлопців додому.