Ізюм: перші дні життя без окупації (фото, відео)

В Ізюмі на кожному метрі – прикмети війни. Тут зруйновано будинки, немає електрики, всюди стоїть кинута рашистська техніка, місто обстрілюють. Але місцеві жителі щасливі та, зустрічаючи наших захисників, радісно їх вітають.

Кореспондент Одеса Онлайн побувала на звільненій території Харківської області, поспілкувалася з місцевими мешканцями та дізналася, як вони живуть.

“Тільки вчора прилетіло до сусіднього будинку, сусід хоч і ховався у підвалі, але загинув”, – розповідає місцева мешканка Інна.

Майже весь час жінка провела у підвалі.

“Перші три місяці ми жили в підвалі церкви. Потім я пішла додому. Нам видали перепустки (папірці), які ми мали показувати щоразу, коли виходиш із дому. Після семи вечора виходити не можна, пересуватися з району в район – не можна. Навіть за продуктами Останні шість днів нам взагалі забороняли виходити, щоб ми не бачили, що вони там роблять Мене орки запитували, чому поїхала моя дочка в Європу У сенсі чому в Європу, а не в росію. Папірець цей (перепустка) зтерся до дірок. Так часто вони його дивилися… Самі ж росіяни заселялися в найкращі будинки, відбирали машини, генератори… Я так звикла боятися, що коли прийшли наші військові, запитала, чи можна мені пройти… А вони мені відповіли: ви на своїй землі, навіщо ви питаєте таке”, – розповіла Інна.

Поки я слухала Інну, помітила, що поряд плаче інша жінка. Запитала її, чи хоче вона щось розповісти, а вона відповіла, що ні і розплакалася ще сильніше.

Як з’ясувалося, орки вивезли її дитину. Росіяни, прийшовши в місто, заявляли всім, що вони назавжди і тут уже росія і доведеться чи їм підкорятися, чи не жити. Магазини не працювали і єдиний спосіб роздобути щось поїсти – то була гуманітарка.

На тиждень – дві булки хліба, раз на два місяці – крупи та олія.

У липні орки запропонували місцевим жителям вивезти їхніх дітей відпочити до Геленджика. Дехто погодився. Близько 30 дітей були вивезені на тиждень і повернені назад.

“У серпні вони запропонували ще одну поїздку. Тут немає їжі, немає жодних умов, я просто хотіла, щоб моя дитина хоч тиждень відпочила від цього кошмару”, – розповіла Марина.

50 дітей від 10 до 15 років вивезли на відпочинок до Геленджику. Тепер вони так і залишаються на території росії.

Жінка каже, що дітям вже оформляють російське громадянство і, коли вона намагалася зв’язатися, щоб повернути дитину, їй відповіли, що єдиний шанс побачити дочку – це переїхати до росії.

На жаль, зараз втішити жінку неможливо, але ми сподіваємося, що Червоний хрест та ООН допоможуть повернути дітей.

А ще на околиці міста наша кореспондентка познайомилася з дідом Федором. Чоловік розповів, що тепер його мрія – це смерть путіна.

“Коли наші взяли Балаклію, орки нам казали, що це неправда. Що всі українські війська були розбиті під час наступу і росія вже майже взяла Харків. Потім вони нас посадили під домашній арешт. Заборонили виходити з дому тиждень. Але я все одно бачив, як вони збігали. Проїхало майже п’ятсот машин”, – розповів Федір.

Ізюм вільний лише кілька днів і його мешканці ще не можуть отямитися від пережитого за час рашистської окупації. Люди бояться спілкуватися із журналістами, бояться давати себе знімати.

Але з радістю зустрічають наших військових та дякують за можливість жити вільно.