Тваринам не поясниш, що війна: як живуть та працюють зоопарки півдня України

24 лютого 2022 року українські зоопарки прокинулися від звуків обстрілів. За півтора року їхня доля склалася по-різному – серед тих, кому від війни дісталося найбільше, були зоопарки півдня України.

Серед їхніх історій є дуже сумні. Так, Маріупольський зоопарк і Бердянський «Сафарі» опинилися на окупованій території та перебувають у руках рашистів . Про їхнє життя можна отримати лише непідтверджену інформацію, а побачити все на власні очі вдасться тільки після деокупації.

З першого дня повномасштабного вторгнення перебуває в окупації і зоопарк заповідника «Асканія-Нова. Та більше року управління заповідником здійснювалося українською адміністрацією. Незважаючи на вкрай важку ситуацію вдавалося купувати корми та здійснювати необхідну господарську діяльність.

В березні цього року у заповіднику встановили окупаційну адміністрацію, яка більше займається пропагандою, а не долею тварин.

Нагадаємо, тут мешкає велика кількість видів диких копитних та гібридних форм свиней, баранів, биків, оленів, коней Пржевальського, ваеблюдів, бізонів, антилоп,   куланів, лам, віслюків, шотландських поні.

Архівні фото

Частиною зоопарку є орнітопарк, розміщений поблизу ставків з протоками та острівцями. В ньому живуть понад 60 різновидів птахів.

«Зараз там все рухається за інерцією  тримається на запасах, які залишили. А також за рахунок досвіду персоналу, який залишився і має уявлення про забезпечення функціональних процесів та виконує необхідні роботи. Всі видатки, які спрямовуються на установу, окупаційною адміністрацією витрачаються на заробітну плату, для того, щоб замилити очі. Вони не мають мети зберегти природні фонди, мають намагання максимально показати рівень заробітної плати, хоча він реально не відповідає рівню середнього статистичної зарплати по рф. Нічого не вкладається в забезпечення, і наразі ресурсів, особливо того, що стосується кормів, майже не залишилося», – розповів директор заповідника Віктор Шаповал.

На території заповідника розташувалися військові та воєнна техніка. Тварини перебувають у постійному стресі від прольотів авіації.

З першого дня окупації “Асканія-Нова”  знаходиться в тилу ворога, і тут не відбувається бойових дій.  Але важко прогнозувати, як буде рухатися фронт і якою буде доля зоопарка.

«Зоопарк потребує щоденного ретельного догляду. Це об’єкт, який не можна залишити напризволяще, поставити на паузу чи перевести на дистанційний режим моніторингу», – пояснює Віктор Шаповал.

Також він зазначає, що існує загроза так званої “евакуації” тварин окупантами.

“Евакуації” – це в лапках, бо я маю на увахі щось подібне до того, що відбувалося з херсонським єнотом. Це очевидні і об’єктивні ризики і, на жаль, тут реального запобіжника просто не існує. Це може бути, це потенційна небезпека. Але на сьогодгнішеій день такого поки не спостерігається”, – каже директор заповідника.

На жаль,  є історії і зовсім трагічні. Так, побувати в зоопарку « Казкова діброва» у Новій Каховці чи у звіринці на «Острові» у Херсоні більше ніколи не доведеться – після підриву Каховської ГЕС вони перестали існувати, а тварини, що там жили, загинули.

На щастя, продовжують жити та працювати два найбільші на півдні України зоопарки –  у Миколаєві та Одесі. Кореспондент Odesa.Online там побував і дізнався, як їм доводилося виживати у воєнний час.

Перша ракета на територію зоопарку впала 28 лютого

Миколаївський зоопарк – найбільший в Україні, і по праву вважається найкращим.

Його директор Володимир Топчій зустрічає на вході, проводить до офісу. У цей момент на його фасаді встановлюють меморіальну дошку на згадку про співробітників, які загинули, захищаючи Україну – Павла Шевченка та Дмитра Резника. Загалом десять працівників зоопарку стали бійцями ЗСУ.

Володимир Топчій каже, що вторгнення для нього не стало несподіванкою: “Я не знав, як воно почнеться, яким буде за часом, за наслідками, за масштабами, але те, що вони полізуть на нас – це я розумів ” .

Він згадує, як рано-вранці 24 лютого приїхав на роботу – співробітники теж були на місці і виконували свої обов’язки.

“Всі працюють, тваринам не скажеш, що війна і ми більше не працюємо”, – пояснює директор зоопарку.

Пізніше, коли почалися активні обстріли, перестав ходити транспорт. Люди стали жити у зоопарку для того, щоб уранці підвестися, нагодувати тварин, прибрати. Чоловік тридцять залишалися на роботі щоночі.

«У нас обладнані побутові приміщення, тож це не проблема була розмістити людей», – розповідає Володимир.

260 днів і ночей Миколаїв був під постійним жорстоким обстрілом, аж до звільнення Херсона, коли стало спокійніше.

 

Перша ракета впала на територію зоопарку 28 лютого біля ведмежатника. І то була не єдина ракета, яка сюди прилетіла.

 

«За 900 метрів від зоопарку проходили танкові бої. Але, незважаючи на це, всі працівники продовжували працювати. І це безцінно», – упевнений керівник зоопарку.

На початку повномасштабного вторгнення розглядався варіант евакуації зоопарку. Але тоді Миколаїв перебував у півкільці і була лише одна дорога – на Одесу. На той момент ця траса була сильно перевантажена, залишалися відкритими питання транспорту і куди саме евакуювати тварин. Тому було ухвалено рішення відмовитися від евакуації, тим більше, що зоопарк уже переживав подібне під час Другої світової війни.

На той час одним із головних питань, яке треба було вирішувати невідкладно, став корм для тварин. Більшість постачальників залишилися на лівому березі Дніпра, тваринам загрожував голод.

“Я звернувся до людей. Реакція городян була просто приголомшлива. Якась бабуся приходить, каже : «У мене 2 кілограми яблук, я купила і ось я вам хочу віддати». Я відповідаю, що то ж Ви собі купили. А вона – «ні, я хочу вам віддати».

Хтось хліб приносив, хтось привіз машину яблук. Загалом усі несли продукти, і ми до середини травня годували вихованців цими продуктами, які приносили миколаївці ”, – згадує Володимир Топчій.

Другим гострим питанням було фінансове. На третій день вторгнення зоопарк було закрито. А коли немає відвідувачів – немає грошей. На п’ятий день директор звернувся до всіх: підтримайте зоопарк, просто купіть квиток:

«Купував увесь світ. І Австралія, і Канада, та Англія. І ми, звісно, за рахунок цих грошей досить нормально існували».

Пізніше стала активно допомагати Європейська асоціація зоопарків та акваріумів.

«EAZA зібрала один мільйон і десь 700-800 тисяч євро. Ці гроші перераховували зоопаркам України, зокрема миколаївському та одеському. Директори збиралися раз на тиждень онлайн. Це було прозоро, було видно, скільки до нас прийшло на рахунок грошей, і ми визначали, кому яку допомогу, якому зоопарку, серед них були Асканія-Нова, Бердянськ і Арабатська стрілка . Крім цього, асоціація суттєво допомагала кормом», – розповідає Володимир Топчій .

Але якщо EAZA одразу зайняла чітку позицію, а потім намагалася максимально підтримати українські зоопарки, інша асоціація взагалі не видала жодної реакції та спокійно відмовчувалася. Йдеться про EARAZA – Євроазіатську регіональну асоціацію зоопарків та акваріумів, де більшість складають російські зоопарки.

І Володимир Топчий ухвалив важливе рішення – вийти із цієї асоціації:

«Я був членом президії Євроазіатської регіональної асоціації зоопарків та акваріумів. На четвертий день вторгнення я вийшов із президії, і зоопарк вийшов із цієї асоціації. Я офіційно про це повідомив, що перебувати в одній асоціації разом із зоопарками країни- агресора для нас неможливо. Мені кажуть “зоопарки поза політикою”. Як поза політикою? Поза політикою бути неможливо. Ви ж платите податки? Отже, ви підтримуєте свою країну, яка напала на нас».

Повертаючись до проблем, нагадаємо, що наприкінці березня минулого року було знищено міський водозабір. Це стало ще одним викликом для миколаївського зоопарку. Воду везли з Одеси та Кропивницького, підвозив міський водоканал. Стало зрозуміло, що відновити водопостачання під постійними обстрілами буде непросто і треба шукати інших рішень.

«Ми одні з перших у місті пробили свердловини – і зараз вони у нас працюють. Почали брати воду з-під землі. Вона також була умовно питна, але в будь-якому випадку була вода.  Спочатку ми отримали малий осмос (система очищення води – прим.ред .). Встановили його в кормоцеху – почала надходити вже очищена вода. Але це все ще треба й обслуговувати. Згодом отримали великий промисловий осмос. У цю кімнату не влізе. Там лише 12 бочок двокубових , куди треба набирати воду, потім через осмос видавати», – пояснює Володимир.

Втім, щойно вирішувалися одні проблеми, війна підкидала наступні. Вже восени минулого року такою проблемою стали блекаути. І знову прийшли на допомогу європейські колеги – подарували величезний дизель-генератор. Ще шість менших закупило місто. Тому питання електрики було вирішено, що вкрай важливо для життєдіяльності зоопарку.

Як би складно не було, у миколаївському зоопарку з початку вторгнення знайшли притулок тварини тих городян, які виїжджали з міста та змушені були залишити своїх улюбленців. Таких прийомишів тут налічувалося близько 400. В основному це були гризуни та птахи. Але були й винятки — поні, коні та зовсім екзотичнітварини.

Одну історію Володимир розповідає із посмішкою:

“Дзвонять мені – “візьміть крокодила нільського”. Я кажу – “ви збожеволіли. У вас що, вдома крокодил?” “Так, у нас вдома крокодил живе”. Відповідаю, що нам нема куди брати крокодила. Ну, поки я приїхав, крокодил уже був тут, його привезли, залишили. Зараз він у нас теж живе.

Дуже тішить, що багато людей повертаються і забирають тварин, дякують за те, що ми їх тут зберегли. Вчора забрали папугу жако сірого алохвостого …»

На сьогодні дохід зоопарку від квитків, порівняно з довоєнним, становить приблизно 40%. Але піднімати їх вартість тут не стали, а для наших захисників вхід безкоштовний. Адже тут одне з небагатьох місць, де можна «відключитися» від війни і трохи відпочити , і така можливість має бути доступною для всіх.

Варто зауважити, що Миколаївський зоопарк дуже складний «організм» – 230 співробітників, 4000 тварин, 400 видів та 20 га території, понад 5 км різних підземних комунікацій.

 

І цей «організм» продовжує жити та радувати городян та гостей Миколаєва.

Нещодавно Володимир Топчій був на конференції у Португалії, де зібралися представники зоопарків Європи. У своїй доповіді він розповів, як у Миколаївському зоопарку долали всі виклики війни. Після закінчення виступу вся зала аплодувала стоячи.

Впевнений, що аплодували не за доповідь, а за справи. Адже, незважаючи на всі проблеми, на обстріли, на те, що бої йшли поряд із зоопарком, тут вдалося зберегти всіх тварин і жодна з них не постраждала.

З перших днів перейшли на казармений режим та стали притулком для тварин

Із директором Одеського зоопарку Ігорем Біляковим зустрічаємося не вперше. Але сьогодні розмова не про нових вихованців і не про реконструкцію, хоча тут багато що змінилося за роки перед повномасштабним вторгненням. Говоримо про війну, про те, як вона позначилася на роботі співробітників та проблемах, які довелося вирішувати. А реконструкцію, на жаль, доведеться продовжити після перемоги.

24 лютого минулого року Одеський зоопарк перестав приймати гостей. Відразу була проведена ревізія всіх запасів і включений режим найсуворішої економії. Цього дня було зроблено запаси води та всього необхідного для життєдіяльності закладу.

Незважаючи на невелику територію, в зоопарку мешкають 1200 тварин 250 видів – і головним завданням стало їх збереження.

Команда зоопарку перейшла на напівказармений режим. Першого місяця війни тут постійно ночували чергові групи — ветлікарі, фахівці, рядові співробітники. Сам директор почав жити на робочому місці.

Втім, ситуація в Одеському зоопарку була дещо іншою, ніж у Миколаєвському.

Так, в Одеському зоопарку не було таких проблем з кормами, як у Миколаївському. Біля Одеси не точилися бої, не обривалися логістичні ланцюжки та постачальники не підводили з доставками. Втім, як і у Миколаєві, в перші дні допомогти намагалися і городяни, які приносили корм для тварин.

Пізніше до зоопарку також почала надходити гуманітарна допомога, якої в перший рік було дуже багато.

Проте Одесу буже гостро торкнулася проблема блекаутів. І зоопарку довелося вирішувати проблема обігріву та енергозабезпечення.

«Знаючи, що буде не просто, зоопарк готувався до минулої зими. Було закуплено додаткові твердопаливні котли, електрогенератори. Два великі генератори подарували європейські зоопарки. Ми зробили значний запас палива. Все це треба було обслуговувати та чергувати цілодобово. На щастя, ми впоралися і минулу зиму вдалося пережити без особливих складнощів», – розповідає Ігор.

Додамо, що вже зараз в Одеському зоопарку розпочалася підготовка до нового зимового сезону. Все це відбувається з урахуванням досвіду минулого року та реалій війни.

Не така райдужна тут ситуація і з фінансами. Одеса туристичне місто, а коли немає туристів, немає і доходу. І навіть торік доходи зоопарку були значно вищими, ніж зараз. Пояснюється це тим, що рік тому у місті більшість закладів не працювали і людям не було куди піти відпочити. Сьогодні Одеса живе повноцінним життям та можливості відпочинку розширилися. Але, як зазначив директор зоопарку, фінансування з міського бюджету не поменшало, тож тварини «нічого не помітили» – це головне.

Оскільки в Одесі було спокійніше, ніж у Миколаєві, задачі перед зоопарком стояли дещо інші. Одною із найголовніших стала допомога тваринам, які опинилися у скруті.

Як і Миколаївський, він став справжнім притулком для тварин, які з різних причин залишилися без господарів – птахів, рептилій, земноводних, гризунів та іншої подібної живності. Але тут їх прийняли набагато більше, і звозили їх сюди не лише одесити, а й мешканці інших південних областей. Адже Одеса стала транзитним пунктом для потоку біженців із Херсонщини та  Миколаївщини. Часто люди приїжджали сюди, але надалі з різних причин не могли забрати із собою домашніх улюбленців. Багато хто з них опинився в Одеському зоопарку.

«Усього ми прийняли близько тисячі тварин. Вже за чотири місяці майже половина повернулася до своїх господарів, люди почали приїжджати, коли стало зрозуміло, що орки до Одеси не дійдуть. А ще приємно, що тих, від кого господарі повністю відмовилися, із перших днів почали брати одесити, які не покидали місто», – розповідає Ігор Біляков.

Сьогодні залишилося лише кілька тварин у тераріумі, які теж чекають на добрі руки.

 

Втім, в Одеському зоопарку не лише приймали домашніх тварин. З квітня минулого року тут мешкає пара прекрасних білих левів, евакуйованих їх харківського «Фельдман- парку». Нагадаємо, звіринець був під регулярними обстрілами агресора, від яких загинули шість співробітників та багато тварин.

Ігор Біляков згадує, як вивозив левів із Харкова, якими вони були наляканими та як адаптувалися в Одеському зоопарку.

 

Прийняли тут і бідолах, яких принесло до одеського узбережжя після підриву Каховської ГЕС.

«Через нас пройшли майже 300 екземплярів – це тритони, жаби, змії, ондатри, єнотовидні собаки, олень, курка та індик. Більшість із них уже в природі, перш ніж їх випустити, було зроблено багато роботи для реабілітації цих тварин”, – розповів директор зоопарку Ігор Біляков.

Нині у зоопарку залишилися червонокнижні тритони. Як тільки стане можливим, їх теж випустять у їхнє природне середовище.

 

Нагадаємо, що Одеському зоопарку і в мирний час приймали тварин, які потрапили в біду – їх лікували, проводили реабілітацію, і ті, хто відновився, поверталися до місць їхнього проживання.

Ця добра традиція не змінилася і у воєнний час. Наприклад, днями наші військові принесли до зоопарку сокола, який лежав на дорозі і не міг злетіти.

«З соколом все буде гаразд. Ми його виходимо та випустимо у дику природу», – запевнив Ігор Біляков.

Окрім тварин, у зоопарку дуже люблять своїх гостей. На початку вторгнення зоопарк не працював лише місяць і вже 26 березня гостинно відчинив свої двері для відвідувачів.

Зважаючи на те, що більшість гостей – діти, тут ніколи не буває нудно. Співробітники зоопарку часто проводять конкурси, вікторини, тематичні дні. Ігор Біляков впевнений, що зараз, у скрутний час, це особливо важливо:

«Ми приділяємо багато уваги проведенню різних заходів для переселенців, для військових, членів їх сімей, просто для дітей. Тому що потрібна якась віддушина, психологічна реабілітація».

А ще у Одеському зоопарку найталановитіші та найкреативніші працівники, які ніколи не втрачають бойового духу. До війни тут навіть невеличке кіно знімали, де в головних ролях, звичайно – співробітники зоопарку. А в перші місяці війни тут створили кліп, в якому показали, що буде з тими, хто прийшов зі зброєю на нашу землю.

Два зоопарки, які завдяки українським захисникам не потрапили в окупацію, проте зіткнулися з труднощами воєнного часу. У кожного своя ситуація, і ми не знаємо, які випробування на них чекають попереду. Але на сьогодні вони виконали свої головні завдання – зберегли всіх тварин та продовжують працювати на повну силу.

_______________________________________________________________________

Матеріал написано за підтримки ГО “ Інститут масової інформації , що реалізує проект “ Підтримка активних громадян під тиском в Україні ” за фінансовою підтримки Європейського Союзу