Тут будують, сіють та орють: як люди з села Борозенське стирають зі своєї землі сліди окупантів

На під’їзді до звільненого від російської окупації села Борозенське на Херсонщині нас зустрічає досить рідкісна для деокупованих територій Бериславського району картина — орані, засіяні та вже прибрані поля. Пшениця, кукурудза, соняшник — на відміну від багатьох інших звільнених територій, люди з Борозенської громади повертають собі головне багатство — землю.

У самому селі нас зустрічає Галина Кузьміна, заступниця начальника Борозенської сільської військової адміністрації. Галина Луківна влаштовує нам екскурсію селом і заразом розповідає про період окупації — російські загарбники стояли в селі вісім місяців.

Це вже друга окупація в історії Борозенського — під час Другої Світової війни село окупували 22 серпня 1941 року, а звільнили його лише 11 березня 1944 року. Росіяни ж окупували село буквально в перший день вторгнення РФ в Україну — мешканців тільки встигли попередити про військову техніку, що вирушила у бік Борозенського, як у село в’їхали російські «Урали». Втім, спочатку окупанти до села лише навідувалися, а влаштувалися тут, розмістили близько 20 одиниць військової техніки та облаштували штаб наприкінці березня — зайняли місцевий Будинок культури, школу та амбулаторію.

Як і в інших місцях тут за час окупації стояли різні російські гарнізони — від корінних росіян та вихідців з невизнаних Л/ДНР до уродженців Кавказу та представників корінних народів півночі РФ. Поведінка їх теж змінювалася з часом — у перші дні окупації здебільшого говорили про «звільнення» та шукали «нациків», а наприкінці — просто залякували населення та грабували. Солдати РФ забирали продукти з магазинів, у людей відбирали майно, продукти харчування та запаси з підвалів. Усе це активно вивозили.

Сильно постраждав від окупантів СВК «Борозенське» – одне з найбільших сільських господарств у Бериславському районі. Росіяни відібрали більшу частину зібраного врожаю, вирізали худобу, вивезли всю техніку, яка сподобалася, яка не сподобалася — поламали.

При цьому весь цей час росіяни намагалися заручитися підтримкою місцевих мешканців та схилити їх до співпраці та роботи на окупаційну адміністрацію. Більшість людей відмовилися, але не всі — колаборантами зараз займаються силовики, каже Галина Кузьміна.

Звільнили село на початку листопада 2022 року – 9 листопада до села увійшла перша окрема бригада спеціального призначення імені Івана Богуна, а за ними – бійці 17-ї танкової бригади. Звільнивши село, бійці ЗСУ погнали ворога далі, а у Борозенському залишився гарнізон Нацгвардії для стабілізації ситуації.

Але на цьому біди мешканців Борозенського не скінчилися — розпочалися російські обстріли, за час окупації та від обстрілів у селі загинули 17 місцевих мешканців, серед яких двоє дітей. Загалом через  бойові дії у Борозенській ОТГ загинули 26 осіб, були пошкоджені 293 будинки, ще 45 — повністю зруйновані.

В результаті, якщо до війни населення села становило близько двох тисяч осіб, то першу зиму після окупації тут зустріли лише близько 700 мешканців. Було тяжко — у селищі не лишилося непошкоджених комунікацій, магазини не працювали. Воду люди брали з колодязів, обігрівали житло пічками та «буржуйками», а продукти привозили волонтери та благодійні організації. Наприклад, відразу після звільнення міжнародна гуманітарна організація World Central Kitchen направила до Борозенського продуктові набори з найнеобхіднішим базовим набором продуктів — олією, борошном, крупами, макаронами, цукром та консервами.

Але люди не опустили рук, латали постраждалі будинки, лагодили зламану техніку та готувалися до посівної — частину зерна від окупантів удалося сховати. Деякі поля розмінували самостійно, ще частину – за допомогою військових. Все це дало свої плоди — у 2024 році у Борозенському вже збирають урожаї, орють та засівають поля. Втім, до повного розмінування ще далеко — лише в оренді СПК «Борозенське» до війни було близько 7,5 тисячі гектарів, і всі ці поля росіяни під час відступу щедро «засіяли» мінами. На чималій частині цих територій висока трава досі приховує смертельну небезпеку, але розмінування продовжується.

Втім, розповідає Галина Кузьміна, навіть з розмінуванням населених пунктів Борозенської ОТГ ситуація у деяких випадках залишає бажати кращого. Наприклад, село Дмитренка досі пустує і в’їзд до нього перекритий — до розмінування цього села ще навіть не приступали. Дещо краща ситуація в селі П’ятихатки, але воно теж не розміноване до кінця, хоча там живуть 19 людей. До війни ж населення П’ятихаток складало 127 осіб.

Проте ситуація повільно, але вірно змінюється на краще — зараз у Борозенській ОТГ залишилося близько 2,3 тисячі корінних жителів, хоча до війни було 3,8 тисячі, але до громади повертаються люди, більшість молодих сімей вже повернулися до своїх будинків. Крім того, сюди приїхали понад 400 нових мешканців з числа ВПО — здебільшого, це біженці з окупованого лівобережжя Дніпра.

Зазначимо, що у кожному населеному пункті ОТГ, де живуть люди, вже є світло та вода, а в Борозенському наразі відновлено всі комунікації. Відновлюється і житло — люди отримують будматеріали від гуманітарних та благодійних організацій – шифер, балки, дошки тощо. Очікується, що близько 300 людей отримають гроші за зруйновані будинки за програмою «єВідновлення» — фахівці сільради допомагають їм у складанні заявок та у поновленні документів, оскільки у багатьох вони є не у повному обсязі.

Що дуже важливо, є в селі й робота — окрім сільськогосподарського сектору тут вже працюють магазини, є відділення Укрпошти, а також відділення приватних логістичних компаній та багато чого ще.

Вдалося зберегти в Борозенському і опорну школу, хоча окупанти, що розміщувалися там, традиційно залишили після себе зруйновані класи та купи сміття. Наявність школи у селі є критично важливою — вже зараз у Борозенській ОТГ налічується 312 дітей. Щоправда, поки що всі вони займаються дистанційно — у школі поки що немає бомбосховища. Але вже є експертний висновок щодо його будівництва, і у 2025 році у селі вже планують повернутися як мінімум до змішаної форми навчання.

А ще у Борозенському ударними темпами відновлюють зруйновану обстрілами амбулаторію. Галина Луківна показала нам, як йдуть ремонтні роботи та розповіла про історію будівлі. Амбулаторія була відкрита у 1954 році і тут навіть проводили операції та приймали пологи – багато жителів Борозенського народилися у її стінах.

 

Вартість відновлення зруйнованої будівлі амбулаторії виявилася досить великою — майже 28,5 млн гривень. Звичайно, таких грошей у бюджеті Борозенської ОТГ не знайшлося і здебільшого фінансування взяла на себе Херсонська ОВА, але й Борозенське бере участь на умовах співфінансування. Наразі ремонт вже у завершальній стадії, відкрити амбулаторію розраховують до 1 вересня.

Гуляючи з Галиною Луківною Борозенським, ми часто ловили себе на думці, що хоча у селі досі залишилися сліди розрухи та окупації, життя тут кипить. Про війну люди, звичайно, не забули і не зможуть забути ще дуже довго навіть після її завершення, але вони вже зараз щосили стирають зі своєї землі сліди окупантів і в них це добре виходить.

__________________________________________________________________

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.