Туризм під час війни: хто зараз їде в Одесу та які напрямки розвиваються

Моя інститутська подруга Христина, яка наразі живе у Вінниці, кожне літо брала на роботі відпустку та відправлялася з мамою та донькою у подорож. Родина встигла побачити Мадрид, Берлін, Париж і, звісно, Барселону (двічі). Мандрівників не зупинив навіть ковід. Щеплення, сертифікати – і в бій!

У перший рік повномасштабного вторгнення РФ мови ні про який відпочинок не було. До того ж у фірми, в який працювала Христя, почалися фінансові труднощі, і з грошима в родині стало важче. Але у цьому році Христина вирішила все ж влаштувати собі та рідним відпочинок і почала придивлятися до Одеси. «А що у вас зараз взагалі по відпочинку? Реально орендувати нормальну квартиру? На що ми можемо розраховувати?» – допитує мене Христя по телефону.

А й дійсно. Що у нас по туризму? Як Одеса, в якій ця галузь є не основним, але значним джерелом доходу, взагалі справляється з цим викликом війни?

З проханням прояснити ситуацію редакція Odesa online звернулася до директора Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради Івана Ліптуги.

Для розуміння динаміки злетів та падінь в цій галузі у регіоні,наш співрозмовник зробив невеличкий екскурс в історію.

«Від початку здобуття незалежності туризм в Україні успішно розвивався – у 2013 році кількість міжнародних прибуттів досягнула відмітки майже у 25 мільйонів. З них більше половини – громадяни РФ, на другому місці були білоруси, на третьому – громадяни Молдови. Далі йшли громадяни Польщі, Румунії, Грузії та Туреччини», – розповідає Іван Ліптуга.

Після анексії Криму та на початку війни на сході України кількість туристів скоротилося у два рази. До того ж закрився ще й круїзний туризм.

«У нас ще стояли два лайнери, які після 2 травня 2014 року зібрали всіх туристів та поїхали. І практично більше круїзні судна не заходили. Якісь одиниці були у 2021 році проти 150 судозаходів за сезон у 2013 році».

За словами Івана Ліптуги, 2014 рік був «мертвим», ну. а з 2015 року почалося заміщення внутрішнім туризмом.

З 2014 по 2019 рік в’їзний туристичний потік складав приблизно 12-13 мільйонів людей. Але «ковід» все порушив і у 2020 році сталося «повне падіння та зупинка». Та ненадовго – у 2021 році все почало потроху відновлятися.

«До нас поїхало багато туристів із Саудівської Аравії – збіглося, що у них порушилися зв’язки з Євросоюзом, був конфлікт із Туреччиною, і вони для себе відкрили Україну. І в нас за літо 2021 року було приблизно 60 тисяч туристів звідти. Всі дуже раділи, туроператори вже з оптимізмом планували в’їзні групи, зокрема, з Китаю, Індії, Саудівської Аравії, Європи».

Але з початком повномасштабного вторгнення РФ ​​міжнародний туризм фактично припинився. Ті іноземці, хто все ж приїжджає, це або члени гуманітарних місій та журналісти, або ж екстремали, яким просто хочеться побувати у зоні бойових дій, чи просто «зачекінитися» у країні, в якій йде війна.

Про внутрішній туризм

За словами Івана Ліптуги, внутрішній туризм на будь-якому континенті приблизно у сім разів більший, ніж іноземний.

«Внутрішні туристи завжди компенсують відсутність іноземних. Коли окупували весь Азовський регіон, Херсонську область, у всіх українців пропала альтернатива відпочинку на морі. Раніше внутрішній потік розподілявся таким чином: основна маса туристів з Харкова, Кривого Рогу, Дніпра, Полтави, Запоріжжя їхала на Азовське побережжя. Це Бердянськ, Маріуполь, Кирилівка, Генічеськ, Арабатська Стрілка, Залізний Порт. Кияни частково також туди. А після 2014 року частина туристів з Криму перемістилася до нас».

«Море залишилося по суті одне. І ми бачимо, що немає альтернативи Одесі навіть в області. Тобто, особливо їздити більше нема куди. Тож у нас в Одесі традиційно високий сезон. Він починається на день Конституції наприкінці червня, коли всі студенти та школярі склали іспити, відгуляли випускні. Люди їдуть з сім’ями на відпочинок. На останній тиждень серпня після Днів незалежності цей сезон високий закінчується, і ми можемо знову спостерігати порожнечу.

Так ось, ці два місяці у нас overtourism (надмірний туризм – прим.ред.). Туристів більше, ніж того, що ми можемо їм запропонувати. Тому вони зараз знімають усе – будинки, дачі, квартири».

При цьому наш співрозмовник визнає, що в деяких речах наш сервіс більш вигідний і доступний, а у чомусь у нас завищені ціни, які не відповідають очікуванням.

«Всі звикли до нашого пострадянського формату – тут лакшері, а там бомжі та сміття. І зрозуміло, що це не рівномірно розподілена якість туристичної послуги. Як коли ти приїжджаєш до Швейцарії, чи якоїсь європейської країни, де ти скрізь плюс-мінус побачиш однаковий рівень якості. А у нас все дуже дисбалансує».

Ситуація у порівнянні з минулим роком

Минулого літа через підрив росіянами Каховської ГЕС море було «закрите» до 20 липня. А коли заборону зняли, відкрилися не всі пляжі.

«Всі пляжі в оренді у когось. Це інвестиції, це люди. І через дуже короткий сезон вкладатися не всі хотіли вже на неповний, умовно, місяць. Тому відкрилося, офіційно, десь сім пляжів».

За словами Івана Ліптуги, на кожному пляжі орендарі зобов’язуються вказати найближче бомбосховище, але, на жаль, мало хто цим користується. На кожному пляжі є рятувальні служби, які стежать, зокрема, щоб не прибило міну.

Про туристичний збір та статистику

Іван Ліптуга також очолює ГО «Національна туристична організація», яка вже п’ять років збирає туристичну статистику по всім доступним даним від різних офіційних джерел – від  Державної служби статистики, Державної прикордонної служби, Нацбанку, податкової служби, головних управлінь статистики в областях тощо.

«Ми збираємо статистику та по міжнародній методиці рахуємо. Але на локальному рівні це дуже складно зробити. Ми бачимо по завантаженню готелів, що рівень приблизно такий самий, як у 21 році. Ми можемо судити по туристичному збору, який виходить приблизно на ті самі показники».

Але статистика по турзбору – це «як пальцем у небо», каже Ліптуга. Платити його повинен кожен турист за кожну ніч – як той, що зупиняється в готелі, так і той, що обирає приватні квартири.

«Тому що відповідно до податкового кодексу усі, хто здає в оренду житло, є податковими агентами і зобов’язані його брати та перераховувати до місцевого бюджету. А у нас його, в основному, беруть усі, але перераховують хто як хоче».

За словами Івана Ліптуги, це пов’язано з відсутністю важелів впливу, особливо у сфері «приватників», через недосконалість законодавства. Відповідно немає можливості відобразити статистику.

«Я не можу сказати скільки сьогодні, або за минулий місяць залишалося туристів з ночівлею. Можу сказати тільки офіційні дані, але вони, думаю, відповідають дійсності десь на 10%».

Але навіть так статистика може говорити про тенденції, тож ми попросили у Івана Ліптуги поділитися цими даними, Так, у січні цього року туристичний збір в Одесі склав 520 328 гривен, у лютому – 852 097, у березні – 78 616, у квітні – 511 208, у травні – 708 427, у червні – 204 715, а у липні – 1 042 043. За весь минулий рік збір склав 7 202 008 гривень, у 2022 – 4 387 844, а у довоєнному 2021 – 14 856 643.

Напрямки туризму, які на плаву

На питання стосовно того, які галузі туризму «вижили», наш співрозмовник каже, що конкретно  у місті все, що працювало, так і працює. Культурний туризм, розважальний, але з поправкою на комендантську годину, оздоровлення, медицина. Night Life, за яким до нас частина туристів їхала, звісно, не повноцінний.

Ну і гастрономічний туризм.

«У нас досить хороший сервіс, якість їжі, доступні ціни. У нас відпали гастрономічні тури Бессарабією, бо туди неможливо виїхати. Раніше локальні туроператори багато вивозили людей за межі міста в область. Були тури “Дороги вина та смаку України” вздовж усієї Бессарабії –  близько 30 об’єктів».

«Взагалі-то зараз ніхто не скаржиться – готельєри кажуть, що в них черги на рецепшені як в аеропорту на реєстрації».

Про відновлення туризму

На відродження галузі Іван Ліптуга дивиться доволі оптимістично.

«В період ковіду була істерика стосовно того, що «світ змінився і більше не буде колишнім». Туризм відчув це першим – у 2020 році падіння було до рівня 90-го року. На 75% впала галузь. А в 22-му році він просто відновився, як ні в чому не бувало, і пішло далі зростання.

Ви питаєте, чи є шанс на відновлення? Як тільки закінчиться війна, не буде небезпеки ракет і дронів, це все відновиться і буде навіть більше, ніж раніше. Я впевнений – поїдуть усі».

_______________________________________________________________________

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.