Цифровізація, деімперіалізація і гімн міста: Одеса в очікуванні нового Статуту

В Одеській мерії розробили знаковий документ – новий Статут міста. Без перебільшення можна сказати, що це найважливіший документ для одеситів, який відображає положення та акти, які стосуються символіки, нагород, пам’ятних дат тощо.

Один зі співавторів документу – в.о. заступника міського голови Одеси Олег Бриндак. Він розповів Odessa.online подробиці нового Статуту.

Почнемо з базових речей. З вашої точки зору – що таке Статут міста?

– Фактично, це Конституція міста. Ось є рішення міської ради, які виконуються на території міської ради, а є Статут – це ніби головний закон на місцевому рівні, який визначає основні правовідносини, права і обов’язки, основні постулати, починаючи від прав, обов’язків мера, депутатів і інших контрагентів міста, закінчуючи такими специфічними, особливими справами для кожного міста, як День міста, нагороди міста, гімн і так далі.

З одного боку, все те, що стосується повноважень депутатів, мера, виконкому, процедури проведення громадських слухань, консультацій з громадськістю – всі ці питання у Статуті значною мірою базуються на загальнодержавному законодавстві. В якійсь мірі це повторюється в статутах кожного міста.

Але є та частина, яка специфічна для нашого міста. Наприклад, ми визначили у документі свої особливості публічного спілкування з одеситами. Є Генеральний план з точки зору змісту будівельної документації. У свою чергу Статут – це фактично такий основний закон для міста.

Вперше, коли був прийнятий у 2011 році Статут, я був тоді головою робочі групи і фактично одним зі співавторів тексту. Ми пройшли величезний шлях: обговорювали багато питань в кожному районі, проводили громадські слухання, комісії, збирали рекомендації. Тобто це був надзвичайно важкий шлях. Ми його подолали, зробили, прийняли досить непоганий Статут, який став в принципі для багатьох міст України зразковим на той час. І основні спори ключового характеру саме тоді були.

З одного боку, з 2011 року пройшло небагато часу. Але життя за цей період сильно змінилося. Не тільки з політичної точки зору – а з цивілізаційної, організаційної і так далі. Фактично, ми в 2011 році вирішували питання, як відкрити місто для одеситів, в тому числі і в контексті управління. Це було ноу-хау. Тоді в інших містах ніхто нічого не публікував – ні бюджети, ні рішення, нічого. Ну максимум, що було відкрито – це виконкоми сесії. Тобто фактично все управління міське було абсолютно закрите. Ніякого впливу з боку містян не було, навіть у контексті громадських слухань. Хоча українське законодавство і наш Статут, наприклад, дозволяє вносити проєкти рішень напряму, у рамках місцевої ініціативи. Це не всі знають, але така норма є. Тобто для цього не треба бути депутатом чи мером Одеси. Одесити можуть організувати та пройти певну процедуру і винести проєкт рішення на сесію.

А були такі прецеденти?

– Так, були. Але практика показала, що цією можливістю практично ніхто не скористався. Тобто ніби є і опозиція, ніби є і громадська думка і активісти… а насправді, коли треба попрацювати – а це треба провести певну політичну інформаційну кампанію, зібрати підписи – то цим ніхто не хотів займатися. Напевно, набагато простіше десь щось покричати в мікрофон.

У нас був в рамках місцевої ініціативи лише один проєкт рішення – про вшанування пам’яті загиблих в Другій світовій війні. Але в цілому цей інструмент фактично не працював.

Загалом, де закон нас, представників міської влади зобов’язує, ми за цим слідкували – наприклад, щоб кожного року депутати, всі органи влади щорічно звітували. А ось з точки зору ініціатив знизу – то фактично їх одиниці відбулися. Іншим словами, ми нібито ввели якісь революційні речі, але вони не працювали.

З моменту прийняття першого Статуту пройшло більше десяти років. По-перше, за цей період відбулися політичні, законодавчі зміни які треба було відобразити в новому Статуті. По-друге, з 2011 року життя далеко вперед пішло, особливо в частині цифровізації. Ми абсолютно відкрилися як влада – в online-режимі бюджет, в online-режимі всі проєкти рішень, всі комісії і таке інше. Ніяких таємниць в роботі – ми відповідаємо, у кого яка зарплата, відповідаємо на запити антикорупційних, громадських організацій, куди які кошти направлені, робота з системою Prozorro і таке інше. Тобто, за ці десять років відбулася революційна відкритість влади. Це все буде відображено в новому Статуті міста.

Плюс – все, що пов’язано з деімперіалізацією, деколонізацією. Це надзвичайно важливий чинник, і слід зазначити, що цей процес розпочався ще до повномасштабної війни, фактично з 2014 року. З початку повномасштабного вторгнення цей процес активізувався. Усі розуміють, що треба всі проросійські наративи прибирати. Ну, наприклад, в Статуті 2011 року було положення щодо російської мови як мови міжнаціонального спілкування. Дехто запитує – як ви могли тоді це написати? Але не слід забувати, що у 2011 році діяв закон про мови авторства Сергія Ківалова і компанії. Ми просто змушені були відобразити те, що було прийнято парламентом України. Це був закон. Тобто на той час таке було законодавство, і тому воно було відображено у Статуті. Ну звичайно, це все треба прибирати. Це очевидно.

Недавні рішення топонімічної комісії Одеської міськради теж якось пов’язані чи перетинаються зі Статутом міста?

– Так, один з напрямків, який регулює Статут – це міська топоніміка. Там задаються основні принципи – чим має керуватися міська влада й депутати при найменуванні чи перейменуванні. Це надзвичайно важливо. У Статуті будуть відображені загальноміські принципи топоніміки. Наприклад, у першу чергу ми маємо усувати дублювання назв, увіковічувати пам’ять людей, подій, відновити історичні назви. Це базові речі. Окремо ми будемо ухвалювати правила топоніміки.

Також нагадаю, що у нас продовжується декомунізація. Цей процес законодавчо визначений, і він продовжується – у нас велика кількість таких назв. Деімперіалізація і деколонізація ще законодавчо не визначені, є відповідний законопроєкт у Верховній Раді. Але ми вже чітко розуміємо, що треба прибирати  всі пропагандистські, імперські наративи. Прибирати назви на честь людей, які не мали відношення до історії Одеси в історії України. І вже не кажучи  про людей, які мали відношення до терору, до комуністичного режиму і так далі. Які наші пріоритети? Звичайно, пріоритет – це повернення історичних назв, де це можливо і доцільно. Тому що тут є дуже специфічні питання, які перекликаються з імперським минулим.

Які ще сфери буде регламентувати новий Статут?

– Все, що стосується одеситів: це герб, це гімн, це міські нагороди, це процес спілкування влади з населенням.

З приводу герба і нагород навряд чи виникне якась дискусія. До речі, нещодавно з’явилася нова нагорода «За оборону Одеси», яку ми ввели під час воєнного стану. Я думаю, що з цього приводу не виникне питань. А от щодо гімну, напевно, будуть дискусії. Ну, по-перше, закон забороняє мати гімн російською мовою, а як ми знаємо, «Пісня про Одесу» з оперети «Біла акація» – якраз російською мовою. І тут є різні пропозиції – або залишити лише музику, або перекласти. Є пропозиції повернутися до пісні «У Чорного моря», тим більше є її гарний переклад.

Далі. Дискусія навколо Дня міста. Очевидно, вона буде актуальною, тому що сьогодні статутом закріплена дата – 2 вересня. Є люди, які вбачають в цьому відсилання до імперського наративу про заснування міста Катериною.

Хоча це не зовсім так. І навіть в діючому Статуті про це чітко написано, що відбулося перейменування міста Хаджибей на Одесу, а не заснування міста. А День міста – 2 вересня – взагалі не має відношення до скрипту Катерини, він, до речі, був у травні виданий. А друге вересня – це дата забиття перших паль порту.

Сьогодні, коли нас прийняли у Всесвітню спадщину ЮНЕСКО  саме як місто-порт, враховуючи, що з цього порту «виросла» Одеса саме як портове місто, то, напевно, така відсилка має право на існування. Проте, я думаю, що дискусії з цього приводу все ж будуть.

Ще одне важливе завдання Статуту – регламентація спілкування влади з населенням. Тут ми робимо певні революційні речі. Чому революційні? Тому що ми врахували сучасні тенденції – цифровізацію, діджиталізацію.

Незважаючи на те, що діюче законодавство достатньо старе – вимагає громадських слухань, зборів, папірців і так далі, ми пропонуємо рухатися далі. Ми пропонуємо спілкуватися через цифрові носії. Пропонуємо давати людям можливість проводити, зокрема, консультації, громадські та ініціативні обговорення дистанційно і в електронному вигляді.

Зверніть увагу, що, наприклад, такої системи як «Дія» нема в більшості країн світу. І ми на місцевому рівні в цьому моменті пішли вперед. Чому ми в цих обставинах маємо «пасти задніх»? Я думаю, що новий Статут якраз підтримує цей тренд, і навіть задасть якусь нову лінію, буде прикладом для інших міст.

Ми прописали всі процедури – консультації з громадськістю, громадські слухання і т.д. саме через електронні ресурси. І що саме цікаве – це не просто спрощення з точки зору організації проведення заходів. Це, як на мене, більш достовірний підхід, тому що там чітко ідентифікується людина через цифровий підпис, Bank ID чи «Дію». Це виключає якісь маніпуляції. Згадайте, як це було, як то кажуть, «по старинке»? Крики, гвалт, суперечки…

Зараз ми пропонуємо достовірність, чесність відносин, економію часу і ресурсів. І, до речі, деполітизацію процесу – тому що ніхто не піде зривати слухання, як це часто бувало. Все більш безпечно, все більш чесно. Тобто мені здається, що це кілька кроків вперед з точки зору самоуправління, електронного самоврядування. Я вважаю, що наш новий Статут стане гарним прикладом взагалі для України. І саме в цьому я вбачаю його основну перевагу.

Тобто, якщо підсумовувати коротко, то ми приводимо Статут у відповідність до діючого законодавства, ми приводимо у відповідність деякі питання щодо деімперіалізації (зокрема, сферу топоніміки), та виводимо спілкування з людьми на сучасний рівень (електронне самоврядування).

Це додатковий рівень відкритості, звітування і спілкування. Можливість людей впливати на владу чи навіть виносити проєкти рішень на розгляд міського голови чи сесії суттєво виросте. У всьому цьому є певна революційність цього проєкту Статуту.

На якій стадії зараз проєкт?

– Робоча група працювала фактично майже рік, тому що це дуже об’ємний і складний документ. У нас були широкі дискусії, і не тільки політичні – ми залучали багато спеціалістів, в тому числі IT-шників.

Ми зробили проєкт і незабаром будемо збирати всі пропозиції, зауваження. Звичайно, ми надішлемо проєкт у декілька профільних структур – університети, юридичні вузи. І будемо просити представників експертного середовища оцінити документ. Тому що робоча група – це добре, але чим більше експертів подивиться, тим краще. І вже тоді, після повернення, буде підсумкове засідання групи. Очевидно, що буде формат обговорення у вигляді відеоконференції, якщо до того часу залишаться обмеження війни. А якщо, дай Боже, закінчиться війна, то, можливо, ми проведемо широке громадське обговорення. Після цього будемо виходити вже на рівень прийняття на сесії міської ради.

Скажіть, враховуючи ваш досвід – як ви думаєте, скільки ще часу проєкт Статуту добиратиметься до сесійної зали?

– Я думаю, ще приблизно шість місяців. Експертам треба буде хоча б пару місяців для вивчення. Це об’єктивно дуже об’ємна праця. І не забувайте, що ми ж на громадських засадах просимо, щоб люди помогли. Ми не набираємо на платній основі спеціалістів. Я думаю, що лише через декілька місяців ми отримаємо від них експертну позицію. Тому загалом – десь до півроку. Що стосується нас, то тут затримки немає. Це фактично буде затримка на стадії розгляду у експертному середовищі.

Чи очікуєте Ви суперечки щодо Статуту у сесійній залі, вже на рівні депутатського корпусу? Наприклад, вставляння палиць у колеса у контексті політичного піару, коли, образно кажучи, традиційно “Баба Яга проти”?

– Це, очевидно, буде. Ми ж нікуди політику не подінемо. Прийняття такого рішення, як Статут – це дуже політичне. Це Конституція міста, це важливий крок з точки зору ствердження влади. Звичайно, опозиція буде намагатися так чи інакше цей процес затягнути. Але ми будем шукати компроміси. І в 2011 році ситуація була непроста, але ми знаходили компроміси. Зараз, на рівні робочої групи, у нас були представлені всі політичні партії – і у нас не було конфліктів. Тобто ми не залишили жодного питання, де у якоїсь політичної партії була якась особлива думка.

Тобто на рівні складання нової редакції Статуту міста між політичними силами міськради сперечань не було?

– Були, але ми знаходили компроміси. В нас немає жодної спірної теми, ну окрім, можливо, питання з гімном. Ну це навіть не стільки питання нерозуміння у робочій групі, це скоріше до питання громадського обговорення. Це якраз те питання, яке треба винести на якесь обговорення як, наприклад, з назвами районів, щоб отримати якийсь фідбек, отримати якусь реакцію одеситів. Можливо, як у випадку з пам’ятником Катерини, поставити це питання на голосування на сайті, щоб отримати реакцію одеситів.

Щодо міжнародних відносин Одеси, наприклад, з містами-побратимами – документ якось регламентує це питання?

– Статут міста, в тому числі, визначає особливості взаємин міста з нашими міжнародними партнерами, зокрема щодо міст-побратимів, міст-партнерів, відкриття відповідних представництв. Як відомо, в нас є амбасадор. Тобто Одеса в цьому відношенні дуже специфічне місто – вона після Києва друга в представництві, фактично виконує широку дипломатичну роль. І статутом ми закріплюємо і даємо основні позиції з точки зору цих взаємин.

В минулому Статуті це не було прописано?

– Було, але є відмінності, враховуючи наш десятилітній досвід, і особливо – досвід війни. Ну, наприклад, в старому Статуті було жорстке обмеження: одне місто-побратим в одній країні. Життя показало, що, напевно, немає сенсу себе тут обмежувати. Нам велика кількість міст протягнула руку допомоги. Самий яскравий приклад – це Маямі та Маямі-Біч. Так, в нас вже було місто-побратим в Сполучених Штатах. Але руку допомоги та братерства не відштовхують. Або Італія – Венеція виявила бажання стати містом-побратимом. Ну хіба можна відмовлятися від цього?  Це, звичайно, для нас почесно. І ми, звичайно, з цим погодимося і вже підписали відповідні угоди про побратимство. Ці зміни, що будуть у новому Статуті, внесло життя. Це вплив війни, безумовно, ми це прекрасно розуміємо. Ми отримуємо широку допомогу і як місто, і як країна, тому вдячні нашим партнерам. І, звичайно, ці зміни також будуть відображені в Статуті.