Сюди життя не повернулося. Сумна історія знищеного села на Херсонщині (фото)

«Восени 2023 року, тобто за кілька місяців до повномасштабної війни, ми засіяли приблизно 40 гектарів землі. В основному це були зернові культури. Пам’ятаю, що тоді була дуже складна посівна через засушливу осінь. Але врожай ми так і не побачили – усе згоріло через бойові дії. Все пропало», – розповідає Сергій.

Сергій – фермер, колишній житель села Андріївка Херсонської області. Села, якого більше немає. Тобто де-юре населений пункт, звісно, ​​існує – на картах та за документами. Але де-факто він стертий з лиця землі. Жодної вцілілої хати, жодних ознак життя.

«Перед великою війною ми вклали у землю приблизно 150-200 тисяч гривень, плюс було куплене добриво – воно лежало у складі. Крім добрива, там ще було близько 100 тонн зерна. Коли ми повернулись у село – воно ще тліло у складі. Був в мене комбайн, трактор – все знищено. Все вщент згоріло. Я махнув рукою та забув. Забув за все-все, за трактор, за комбайн, за сіялки», – каже Сергій.

Сергій

Чоловік жаліється, що питання виплати компенсації за знищену техніку – дуже складне питання. І особливо – у його випадку. Щоб компенсувати, потрібні документи на комбайн на трактор. У Сергія вони були, але, на жаль, згоріли разом із технікою.

«Зараз, щоб відновити документи, це проблема. І це гроші. Викинь кучу грошей, а чи компенсують кошти за техніку – ще питання», – зазначає фермер.

За словами Сергія, він не має надії повернутися до Андріївки, тобто до рідного села. З однієї простої, банальної та жахливої ​​причини – села більше немає.

«Воно вже навряд чи відновиться. Сюди навряд чи хтось приїде, це ж треба заново збудувати десятки будинків, відновити інфраструктуру, як мінімум електромережу зробити», – з сумом у голосі констатує Сергій.

Ми вирішили побувати у цьому селі-примарі, яке знаходиться у Калинівській селищній громаді Бериславського району Херсонщини.

Андріївка зустріла нас тишею. Тут можна сказати, що то була «зловіща» тиша – але ні. Заїжджаючи до села, ми мимоволі зловили себе на думці, що навколишня картина нагадує на перший погляд чорнобильську Зону відчуження: будівлі, які обросли рослинністю, відсутність людей та сліди катастрофи. Але зруйновані будинки та отвори від снарядів та куль нагадали нам про те, що тут були запеклі бойові дії. Тут була війна.

 

Село Андріївка засноване у 1790 році на березі Інгульця. Вже у 1859 році тут мешкало 87 осіб та нараховувалось 12 дворів. За даними перепису 2001 року, у селі мешкало 168 осіб. Відомо, що напередодні повномасштабного вторгнення РФ в селі проживало 35 родин.

Росіяни захопили Андріївку майже одразу після початку великої війни – 9 березня 2022 року. У приміщенні дитячого садка окупанти організували свій «штаб», у сільському клубі – склад. Місцеві жителі вимушені були тижнями жити в погребах, доти, доки змогли евакуюватися.

Запеклі бої за звільнення правобережної Херсонщини від загарбників точилися, зокрема і на Півночі області, вздовж річки Інгулець. 27 липня 2022 року Збройні сили України звільнили Андріївку від окупантів. Але російська армія при відступі зруйнувала населений пункт вщент.

Також слід зазначити, що на звільнених територіях Херсонщини на високому рівні залишається мінна небезпека. Зоною підвищеної небезпеки залишаються узбережжя водойм, поля, лісосмуги, узбіччя доріг і пустирі. Занедбані будинки – теж у зоні небезпеки.

Ми не поспішаючи йдемо по селу, центральною та єдиною вулицею, якою раніше ходили місцеві жителі – дорослі та діти. Ідемо обережно, звертаючи увагу на попереджувальні знаки – «Небезпечно, міни!». В одному з дворів – розкурочений автомобіль. Він стоїть у гаражі, від якого залишилися лише зруйновані мури.

Багато будинків перетворилися на купу цегли. У деяких будинків залишилися лише стіни. Дах, якщо і залишився, то більше нагадує решето. Картину доповнюють зім’яті супутникові тарілки, обвислі дроти… Скрізь – сліди від куль.

Ми заходимо до одного з будинків. Точніше – що залишилося від нього. На підлозі валяється розбитий телевізор, на стінах – обірвані шпалери із малюнком затишного домашнього каміна. Очевидно, що колись тут справді було затишно. Замість вікон – залишки від них, через які видніється прекрасний пейзаж. Це, до речі, будинок того самого фермера Сергія, котрий втратив і врожай, і техніку і, як бачимо – своє житло.

Розбомблена Андріївка та неймовірні краєвиди навколо – найвражаючий контраст. Жахливі наслідки війни на тлі безмежних полів, на тлі прекрасної української землі, за яку проливали і проливають кров наші захисники.

Але ми продовжуємо свій шлях. Виходимо за межі населеного пункту, де знаходиться сільський цвинтар. Який також зруйновано. Росіяни воювали навіть із мертвими, вдаривши ракетою по кладовищу. Серед могил – велика вирва від скинутого КАБа. Не менш вражають і надгробні пам’ятники. Серед них майже немає вцілілих – на кожному сліди від куль різного калібру.

Ми пройшли селом у повній тиші, але навколишні предмети з надривом кричали нам про ті жахіття, які тут були два роки тому.

Наостанок ми вирішили поспілкуватись зі Наталією Муравчук – старостою Благодатівського старостинського округу Калинівської селищної ради.

За її словами, колишні жителі знищеної Андріївки отримують житлові сертифікати за програмою «єВідновлення». Втім, у цьому процесі є певні проблеми.

«У деяких мешканців не оформлено належним чином документи на житло. Ніхто війни не чекав, і у багатьох людей документи не приведені до ладу. Тому вони спочатку упорядковують документацію, а потім вже звертаються за отриманням сертифікату. Ми, звичайно, допомагаємо таким людям, де можемо, де наша компетенція. Спочатку було багато невизначеностей, але зараз вже є алгоритм, все робиться набагато швидше», – каже Наталія Томівна.

Наталія Муравчук

Село Андріївка, на жаль, не єдине у своєму роді у Херсонській області. За наявною інформації, на території правобережної Херсонщини майже вщент зруйновані близько півсотні сіл. Враховуючи те, що всього на правобережній частині регіону 228 населених пунктів, можна зробити очевидний висновок про те, що росіяни повністю знищили понад 20% з них.

У ці села і селища життя вже, мабуть, ніколи не повернеться. Але рано чи пізно кремлівському режиму доведеться відповідати за усі знищені «андріївки». У суді, який обов’язково – обов’язково! –  відбудеться.