Сумна екскурсія Одесою: як війна знищує архітектурну пам’ять міста (фото)

“Весь історичний центр Одеси – це як один музей. Музей просто неба. І так хочеться встановити непробивний захист та написати “Чіпати заборонено”, – каже мій співбесідник Олег Луговий.

Олег – історик, дослідник, краєзнавець. А ще він одесит, як кажуть, з дідів-прадідів, тому кожен удар по рідному місту віддає йому болем у серці.

До повномасштабного вторгнення Олег також проводив екскурсії містом та консультував місцевих гідів. Зазвичай розповідав про красу нашого міста, але сьогодні він проводить для мене іншу екскурсію – сумну та болючу. Маршрут знайомий, але виглядає інакше – на кожному кроці бачимо понівечені від ворожих ударів пам’ятки архітектури.

Зараз стоїмо біля Будинку вчених – колишньої садиби Толстих. Пронизливий вологий вітер нагадує, що поруч море. Здригаюся – чи то від холоду, чи то від емоцій, бо перед очима постав Білий зал палацу. Не таким, яким він був у мирні часи, а в день після страшної ночі ворожого удару 23 липня 2024 року – понівечений, з розбитими меблями, а унікальний паркет з 22 сортів дерева весь усипаний уламками та порохом.

Білий зал Будинку вчених після удару (архівні фото Odesa Online)

Втім, тоді від удару постраждали всі приміщення палацу – пам’ятки архітектури 19-го століття: вибиті старовинні вітражі, пошкоджено інтер’єр, майже знищено літній сад у внутрішньому дворику.

Будинок вчених та літній дворик після удару (архівні фото Odesa Online)

“Це один з небагатьох будинків Одеси, який зберігся на початок російського вторгнення не лише зовні, а й з внутрішнім оздобленням та інтер’єром. Тобто весь комплекс був збережений, ніяких сучасних євроремонтів та пластику”, – каже історик.

Будинок вчених в Одесі

Олег Луговий зазначає, наслідки ракетного удару по Будинку вчених – одна із найболючіших втрат історичної спадщини Одеси.

“Перша будівля, та, що жовтого кольору, була зведена в 30-і роки 19-го століття, архітектором вважається Торічеллі. Збудована вона була на замовлення ротмістра Хорвата, а власницею вважалася його дружина. Вже у 40-і роки маєток придбав граф Михайло Толстой. Сім’я Михайла Дмитровича вирішила пов’язати своє життя з Одесою і багато зробила для розвитку міста. Раніше вони жили у будинку на Преображенській, на розі Софіївської, він зберігся і сьогодні”, – розповідає історик.

Вже пізніше збудували іншу будівлю, з унікальним скляним дахом.

“Коричнева будівля вже зводилася в кінці 19-го сторіччя. Зведена була спеціально для того, щоб розмістити в ній картинну галерею Толстого, де були картини Рембрандта, Гойі, Веласкеса та інших знаменитих художників. Причому  він її так зробив, щоб вона була відкрита для публічного відвідування. Тобто приватна колекція перетворювалася фактично на музей”, – згадує Олег Луговий.

Будинок вчених в Одесі

Після жовтневого перевороту в 1917 році власники садиби покинули країну і до 1934 року в будівлі картинної галереї розташовувався фонд галерей живопису Одеського художнього музею.

“Надалі картина російських та українських художників відправили до художнього музею на Софіївську, а зарубіжних художників – до музею Західного та східного мистецтва. З того моменту і до сьогодні в колишньому палаці Товстих розташований Будинок вчених”, – пояснює Олег.

З гіркотою говоримо про те, що унікальна архітектурна та культурна пам’ятка пережила історичні катаклізми, кілька війн, але її “дістав” російський ракетний удар. Наразі з вулиці будівля виглядає ніби нормально, всі вікна на місці. Хоча ні – в одному із вікон скло побите.

“А це вже від нових ударів. І всередині після кожного прильоту в місті все продовжує осипатися”, – підходить до нас співробітниця Будинку вчених. Вона просить її не фотографувати, але охоче підтримує бесіду.

“Я чергувала тієї ночі, – говорить Ірина, А тут поряд у нас на літньому майданчику розташований ресторан. Його сторож якраз робив обхід, коли прилетіла ракета. Він не вижив. А я була всередині і встигла сховатися…”

Вид на літній дворик

Каже, що дуже хотілося б, щоб Будинок вчених знову почав працювати як раніше, адже він був осередком культурного життя міста.

“Так, у нас вирувало життя, відбувалися цікаві події, приходили екскурсії. А зараз головне – стараємося вберегти будівлю від подальшого руйнування”, – каже жінка.

Багато з тих, хто ніколи не бував у Будинку вчених, бачили його у старому кінофільмі “д’Артаньян та три мушкетери”, знятому в 1978 році на Одеській кіностудії – саме тут знімали сцени, які нібито відбувалися у Луврі.

Я згадую, як незадовго до повномасштабного вторгнення була тут на творчому вечорі одеської письменниці. Тоді я милувалася красою Зеленого залу зі скляною стелею і оздобленням стін та інтер’єром у відповідних тонах. Дуже хочеться, щоб в пам’яті спливали саме ці моменти, але натомість перед очима знову постає перший день після ворожого удару, коли журналісти потрапили всередину і побачили його наслідки.

Зелений зал після удару (архівні фото Odesa Online )

То було 23 липня, а за два місяці, під час російської атаки 25 вересня 2023 року, Будинок вчених знову зачепило вибуховою хвилею. Тоді адміністрація полишила надію на хоч часткове відновлення, та вирішила консервувати будівлю.

Ми йдемо вздовж літнього майданчика, розглядаючи старовинну огорожу.

“Її теж було зроблено у 19-му сторіччі на заводі Карла Бертрана – ось характерні малюнки його виробів. Огорожа теж постраждала в ніч удару – вибуховою хвилею було вирвано її шмат”, – зазначає історик.

Сьогодні огорожу поновили, всі вибиті частини повернули на свої місця, але можна побачити, що деякі її частини пошкоджені.

Підходимо до Сабанєївого мосту. Звідси добре видно місце удару. Олег зупиняється, показуючи на будівлю під мостом, де видно сліди свіжих будівельних робіт – будинок Чижевича.

“Частину того будинку було зруйновано, він теж старовинний, у стилі неоренесанс, зведений у 1875 році. Після торішнього удару будинок відновили, поставили стіну, щоб люди могли жити, але це не реставрація. Тут має бути ще дуже багато роботи”.

Відбудований будинок Чижевича

Олег нагадує, що в ті старі часи тут була важлива магістраль, яка вела до порту, відбувався постійний рух транспорту, тобто було важливе для ділового життя Одеси місце. А от нагорі, з іншого боку палацу Толстих, де вулиця Гоголя, був по-справжньому аристократичний район.

Туди і повертаємося. Знову проходячи повз Будинок вчених, розглядаємо його “сусіда” через дорогу – будинок Поммера. Особняк в стилі еклектики, бароко та ренесансу, був побудований в кінці 19-го сторіччя. Вже в наші дні, в 90-х та на початку 2000-х, будинок лякав одеситів та гостей міста своїм жалюгідним станом. Пізніше в ньому йшла реставрація, і він став яскравим вкрапленням серед пам’яток архітектури в районі Сабанєїва мосту. Але на сьогодні він стоїть порожній та виглядає закинутим. Під час удару у будівлі повилітали всі вікна, а величезні двері просто знесло та закинуло всередину. Зараз двері стоять на місці, а сам  будинок виглядає незрячим – замість вікон вставлені чорні заслони, неначе окуляри у сліпого – ніби не хоче бачити того жаху, який відбувається навколо.

Будинок Поммера

Повертаємо на вулицю Гоголя: “Спочатку вона називалася Надєжнінська – в Одесі любили давати вулицям жіночі назви. Потім на деякий час стала Телеграфною.  Пізніше, 1902 році, її перейменували на честь письменника”.

Це затишна вулиця – тут не буває дуже людно, немає активного руху транспорту, як на основних артеріях міста. І кожен будинок – то історія. Саме тут я відчувала себе ближчою до тієї, старовинної Одеси. Сьогодні тишу порушує звук генератора – через наслідки ворожих ударів тривають відключення електрики.

Ось особняк Манук-Бея – місце, удар по якому був вдвічі болючим для одеситів. Адже тут знаходиться дитячий садочок для дітей з порушеннями зору.

Особняк Манук-Бея

“Тієї ночі ми пережили справжній жах, досі страшно лягати спати. Але то ще й щастя, що удар був вночі і дітей в садочку не було”, – каже мешканка сусіднього будинку, у якої я запитала, чи пам’ятає вона ніч удару.

Але сама будівля серйозно постраждала. Особняк Манук-Бея був побудований в 1845-1846 роках в стилі необароко і до наших днів тут збереглися старовинна ліпнина та оздоблення стін і стелі, аж поки вони не були ушкоджені внаслідок ворожої атаки. Тут повилітали двері та майже всі вікна разом з рамами, в кожному приміщення була порушена стеля, пошкоджені перегородки, стався прогин стелі між першим та другим поверхами, обвалилася ліпнина.

На сьогодні у будівлі провели протиаварійні роботи, щоб не обвалювалася стеля, встановили нові вікна та двері, але надалі необхідно буде проводити капітальний ремонт та реставрацію.

Особняк Манук-Бея у травні 2024 року (архівні фото Odesa Online)

“Одесі дуже не вистачає власної школи реставраторів. Враховуючи, що в центрі міста що не будинок – то архітектурна пам’ятка, якій дуже багато років, то і до війни це було актуально. А на сьогодні, коли стільки будівель потребує відновлення, це вже вкрай необхідно”, – зазначає Олег Луговий, коли ми прямуємо на вулицю Преображенську.

А поки йдемо – під ногами інколи похрустує скло. В Одесі вибиті вікна під час ракетних чи дронових атак, як не цинічно звучить, стали звичним ділом. Скло вставили, тротуари підмели, але де-інде скалочки нагадують про те, що війна триває.

Будинок Соломос, який стоїть на самому початку Преображенської – особливий випадок. Цю будівлю зведену в 1905 році, повністю відреставрували незадовго до війни. І сьогодні на стінах свіжа фарба. Але верхнього поверху немає – його немовби зрізало внаслідок масованої ракетної атаки тієї ж ночі, коли постраждав і Будинок вчених (тоді росіяни випустили по Одесі 19 ракет різних типів, були зруйновані та пошкоджені 29 пам’яток архітектури).

Будинок Соломос після удару (архівні фото Odesa Online)

Стояти біля будинку і досі страшно – зруйнована стіна виглядає загрозливо.

А в кількох кварталах на вулиці Софіївській стоїть ще один “сліпий” – Художній національний музей, колишній палац Потоцьких. Всі вікна сьогодні тут забиті фанерою. 5 листопада минулого року ракета прилетіла поруч із будівлею музею – тоді повибивало вікна та двері, були пошкоджені стіни.

Тоді співробітників музею радувало лише одне – на той момент основна колекція була евакуйована або знаходилася в сховищах. Але постраждали експозиції з творами сучасних художників. Незважаючи на пошкодження, вже за місяць художній музей зміг відновити свою роботу.

Далі прямуємо вздовж Преображенської, дивимося на старі будівлі, і говоримо про те, що багато з них і до війни потребували реставрації, але тепер мова вже йде не про відновлення, а про порятунок. Адже ворог постійно б’є по Одесі.

Так, в ніч на 15 листопада 2024 року внаслідок атаки дронами постраждав будинок на Пастера. Тут час від часу чути гуркіт – це досі розбирають знищений ударом поверх. Задля безпеки людей уламки спускають донизу спеціальним рукавом.

Постраждала і розташована поруч будівля медзакладу – теж пам’ятка архітектури.  І це – за два кроки від Міського саду та Дерибасівської. Саме серце Одеси, яке дуже болить. Адже кожен удар – то не лише руйнування, а й людські жертви.

“Будинки, як то не складно, але можна відновити, страшно, коли гинуть та страждають люди. Адже саме вони є душею міста”, – з сумом каже Олег.

Він вказує на будівлю університету навпроти: “Тут я працював багато років. Цей корпус теж постраждав від удару, в тому місці знаходиться палеонтологічний музей університету. Були розбиті вікна, вітрини всередині, пошкоджені експонати”.

Внаслідок ворожої атаки дронами зруйнований ще один будинок-пам’ятка архітектури, зовсім поруч із Кірхою, на вулиці Новосельського.

Заходимо у двір і бачимо невелику купку речей та розгублену жінку поруч. Це мешканка будинку Любов, яку ворог залишив без житла.

“Через правила безпеки нас довго не пускали в квартиру. От сьогодні впустили – зібрала те, що вціліло”, – каже жінка.

Любов каже, що це щастя, що всі в будинку залишилися живі.

Від початку повномасштабного вторгнення в Одесі від ворожих ударів загинули більше 80 людей, кількість поранених обчислюється сотнями.

Майже всі будівлі, що в центрі міста, є історичною спадщиною, унікальними архітектурними пам’ятками. Ми зупинялися біля багатьох, але щоб розказати про кожен – потрібно написати книгу. Лише зазначу, що за даними Міністерства культури та стратегічних комунікацій на початок листопада цього року від ворожих ударів на Одещині постраждало 116 об’єктів культурної спадщини: більшість з них в самій Одесі. І ця цифра вже стала більшою – внаслідок атаки 14 листопада в історичному центрі міста постраждали ще десятки старовинних будівель.

Але свою екскурсію ми закінчуємо біля Спасо-Преображенського собору. Його відбудовано вже у 2000-х на місці повністю зруйнованого у 1936 році старого храму. Як кажуть “новоділ”. Але й він є історичною пам’яткою – тут поховані князь та княгиня Воронцові. А ще це одна з найбільш постраждалих будівель у центрі Одеси. Тому самому історичному центрі, який включено до Основного списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Спасо-Преображенський собор після удару (архівне фото Odesa Online)

Сьогодні собор активно відбудовують завдяки допомозі зарубіжних партнерів. Фахівці зазначають, що відновлювати його легше, аніж старовинні будівлі. В останніх потрібно враховувати особливості побудови, необхідні відповідні спеціалісти та технології, які допоможуть зберегти всі елементи, що мають архітектурну цінність.

Після нашої сумної екскурсії Олег поспішає на роботу – на нього чекають студенти. А я в задумі повільно прямую вулицею. І тут зовсім поруч завила сирена – знову повітряна тривога, знову напруга, знову німе питання – “прилетить чи не прилетить”?

Того разу обійшлося…

_______________________________________
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.