«Страх окупації сильніше страху невідомості»: як проходить евакуація з Покровська (фоторепортаж)

Колись тихе та затишне місто Покровськ Донецької області потроху стає безлюдним. Щодня з міста виїжджають близько дві тисячі людей. До війни чисельність міста складала понад 60 тисяч осіб. Наразі тут залишилося менше 30 тисяч.

Кореспондентка Odesa Online стала свідком сумного процесу – як місцеві жителі прощаються з рідними землями, рятуючись від війни.

Від сьогодні у місті закрилися банки, не працює вже багато магазинів – таких як АТБ та Аврора. Зачиняються кафе та ресторани. За даними військової адміністрації, ворог вже знаходиться в 10 кілометрах від міста, а щільність обстрілів щодня зростає.

Люди евакуюються як самостійно, так і за допомогою безкоштовного евакуаційного потягу, який ходить щодня. Багатьом громадянам зібрати речі та добратись до платформи допомагають поліцейські, військові та співробітники ДСНС.

«Евакуація триває щодня. Евакуюються люди з дітьми, з собаками, котами. Один навіть удава віз – я зобив фотографію з ним, він десь метра два. Триває евакуація маломобільних верст населення. Люди виїжджають по-різному. Часто буває – зібрали що залишилося – дві сумки – та їдуть. Люди без квартир, будинків лишаються, без нічого. Буває потім хтось повертається документи якісь шукати, щоб виплати отримати. Бо зразу тікали майже без нічого. Багатьом людям вже нема де жити. Хати розбомбили і люди не знають, куди себе подіти», – розповів провідник евакуаційного поїзда Роман.

Роман

В евакуаційному потязі багато тварин. Люди майже без речей, але з собаками, котами та папугами їдуть в пошуках тиші.

«Багато людей тікають та залишають своїх домашніх улюбленців. Я таких не розумію. Не знаю нащо тоді було їх заводити», – розповідає жителька Покровська Ірина.

Жінка залишилась без житла, але з кішкою, з якою і їде будувати нове життя.

До Покровську вона планує повернутись.

«Ми віримо в ЗСУ та віримо, що це тимчасово», – каже Ірина.

У потязі поруч з жінкою багато інших тварин. Люди вхопили найдорожче.

А ось – батько шістьох дітей Дмитро. Він вже не думає, що повернеться. Виїхати чоловік вирішив ще тиждень тому.

«Бахкає сильно, дітвора боїться. Кожного дня гатять. Школи зачинили, садочки», – каже Дмитро.

Дмитро

Його будинок поки що вцілів, але ніхто не знає, що буде далі.

«Швидше за все, вже залишимось у Волинській області», – зітхає чоловік.

Багато людей евакуюються самостійно.

Роман працював шахтарем, має власний будинок та троє дітей. Рішення виїхати родина прийняла відразу після об’явлення евакуації.

«Ви напевно самі бачили що тут коїться. Прилітає постійно, діти бояться», – розповідає Роман.

Він та його родина виїжджає до родичів. Речі відправили новою поштою, а самі їдуть потягом. Як будуть заробляти на життя у новому місті – родина ще не вирішила. Але страх окупації сильніше страху невідомості.

«Я думаю, ми обов’язково ще повернемося. Якщо буде куди», – каже Роман.