Родина видатного одеського футболіста Іллі Цимбаларя категорично проти проведення матчу його пам’яті у москві

Нещодавно на болотах заявили про те, що 9 вересня у москві буде організовано матч пам’яті «легендарного російського футболіста Іллі Цимбаларя», якого не стало 28 грудня 2013 року. І все б нічого, але є кілька «але»!

По-перше, Ілля Цимбалар народився, виріс, навчився футболу, помер і похований в Одесі, тобто, в Україні.

По-друге, те, що свого часу (у 1990-х) він, як і багато інших відомих українських футболістів, прийняв російське громадянство (хороші гроші, можливість виступати за тоді ще потужний московський «Спартак» у Лізі чемпіонів, за міцну, на той час, збірну росії) – не привід називати Іллю Цимбаларя «легендарним російським футболістом».

По-третє, родина Іллі Цимбаларя в обличчі дружини Ірини та старшого сина Сергія не давала жодних дозволів на проведення матчу пам’яті Іллі. Зараз про це взагалі не може йтися мова, адже росія з 2014 року намагається захопити Україну, вбиває українців, останні півтора роки регулярно бомбардує в тому числі Одесу, російські ракети пролітають над могилою Іллі Цимбаларя, то про який матч пам’яті у москві говорять у країні 404?

По-четверте, яке відношення до Іллі Цимбаларя мають потенційні учасники матчу, на кшталт Емануеля Адебайора, Фернандо Морьєнтеса, Флорана Малуда, Сантьяго Каньїсареса?

Висловитися з цього приводу, аби розставити всі крапки над «і», вирішили старший син Іллі Цимбаларя Сергій та вдова Іллі – Ірина. Для цього сьогодні Odesa.Online, за сприяння, підтримки «Медіацентру Україна» та пресслужби одеського «Чорноморця» організували брифінг, під час якого Сергій та Ірина висловили свої думки з приводу майбутнього матчу пам’яті Іллі Володимировича, з приводу того, як московський «Спартак» ставився до Іллі наприкінці його кар’єри, як (ніяк) допоміг родині після того, як футболіста не стало, як допоміг (ніяк) з встановленням пам’ятника тощо.

Повний відеозапис брифінгу:

Також пропонуємо вашій увазі офіційну заяву родини Іллі Цимбаларя (переклад українською – Леонід Францескевич):

ЗАЯВА РОДИНИ ІЛЛІ ЦИМБАЛАРЯ

9 вересня у Москві, в країні-агресорі, яка розв’язала повномасштабну війну проти нашої країни, анонсовано матч пам’яті Іллі Цимбаларя – вихованця одеського футболу. Організатором матчу є молодший син Іллі Цимбаларя Олег, який виїхав з України до москви після початку повномасштабної війни.

Я хотів би виступити від імені моєї матері Ірини Цимбалар і всієї нашої родини і повідомити футбольній громадськості про те, що ми різко виступаємо проти використання імені мого батька в політичних цілях. Ми проти того, аби таким чином росіяни демонстрували активну спортивну діяльність свого футболу, в той момент, коли на нього накладено міжнародні спортивні санкції, коли російський футбол відсторонений від усіх офіційних міжнародних змагань.

Сумно усвідомлювати, що деякі відомі футболісти піддалися вмовлянням, аби взяти участь у цьому безумовно скандальному заході. Я запитую себе, а яке запрошені на матч пам’яті батька футболісти, як то Фернандо Морьєнтес, Флоран Малуда, Сантьяго Канісарес чи Емануель Адебайор мають відношення до Іллі Володимировича та його футбольної кар’єри?

Шановні панове! Я хотів би вам нагадати, що коли мій батько пішов із життя, московський «Спартак» не надав жодної допомоги в організації похорону. Не надав він допомоги й у створенні пам’ятника моєму батькові. Москвичі навіть не спромоглися відповісти на листи з Одеси.

Пам’ятник батькові невдовзі було встановлено в Одесі завдяки ініціативі першого тренера Іллі Цимбаларя – громадянина США, відомого, журналіста Едварда Лучина, його друзів Олександра та Юрія Никифорових, друзів мого батька, які у 2016 році, в тому числі – за підтримки мерії Одеси, футбольного клубу «Чорноморець» та громадських організацій Одеси провели Матч та вечір пам’яті Іллі Цимбаларя, зібрали кошти та встановили на могилі тата пам’ятник, за що наша родина всім дуже вдячна.

У тому матчі взяли участь близько 40 футболістів із різних країн світу, серед них було чимало зірок, з якими Ілля грав протягом своєї зіркової кар’єри. Однак серед них не було тих, хто грав із ним у московському «Спартаку», за винятком кількох. Але багато його так званих «друзів» проігнорували цю подію в нашому місті, підступно прикриваючись «неспокійною ситуацією в Одесі»: на матч не приїхали «славні» гравці країни-агресора, представники клубу «Спартак».

Ці гравці наплювали на згадку про одноклубника.

І ось зараз ці, так звані «пани», намагаються отримати свою вигоду з цього фарсу, заробити гроші на імені батька. Це не матч пам’яті мого батька та чоловіка моєї матері. Це справжній фарс, і наша родина до цього не має жодного відношення.

Ми вимагаємо не використовувати ім’я Іллі Володимировича Цимбаларя з цією непристойною метою. Наша родина повністю підтримує обурення та засудження українських журналістів і футбольного клубу «Чорноморець» через майбутній захід у москві.

Ілля Цимбалар був і залишається гордістю одеського та українського футболу. Вихованець СДЮФШОР «Чорноморець» виступав за одеські команди «Чорноморець» (1989 – 1993 р. р.), СКА, «Динамо». Гравець першої національної збірної України (1992), володар першого Кубка України 1992 року у складі «Чорноморця». Його пам’ятну зірку встановлено на Алеї футбольної слави «Чорноморця» біля стадіону у парку Шевченка 13 вересня 2014 року. Він закінчив в Одесі Одеський педагогічний інститут ім. К. Д. Ушинського, нині Південноукраїнський педагогічний університет.

В Одесі щорічно проводиться Меморіал пам’яті Іллі Володимировича Цимбаларя, у якому беруть участь дитячі та юнацькі команди нашого регіону.

Волею футбольної долі на початку 90-х років минулого століття мій батько опинився у москві. Той час був дуже непростим для українського футболу. Цим і скористалися хитрі московські футбольні агенти, які «перехопили» багато українських футболістів, зокрема й мого батька. Він почав виступати у складі московського «Спартака», а згодом – і збірної Росії, яким приніс чимало трофеїв та слави. Однак подяки від них за це він так і не отримав.

Після того, як мій батько завершив свою кар’єру гравця, керівники московського «Спартака» від нього відвернулися і не подали йому руки допомоги у найважчий для нього час. Москвичі залишили його напризволяще.

Ілля Володимирович повернувся до рідної Одеси, щоб працювати тренером та ділитися досвідом із молоддю. На жаль, смерть обірвала його життя. Світла йому пам’ять…

10 років, як з нами немає мого батька. Сьогодні на наше улюблене місто Одесу летять ракети московського агресора, гинуть діти, жінки, невинні люди, руйнуються будинки та гинуть люди у Києві, Харкові, Львові, Дніпрі, Херсоні, Миколаєві, Чернігові та інших населених пунктах України. І ким треба бути, наскільки цинічними треба бути, аби у цей час проводити у москві захід, присвячений видатному футболісту з Одеси! Сором і ганьба агресору і всім тим, хто організовує цей фарс.

Від імені сім’ї Іллі Володимировича Цимбаларя, дружина Ірина Цимбалар та старший син Сергій Цимбалар.

З підтримкою родини Іллі Цимбаларя,
Леонід Францескевич, Odesa.Online (фото автора)