Річки під прицілом: як війна вбиває екологію водних ресурсів України

Війна продовжує вбивати українську екологію. Горять ліси та степи, величезна кількість земель замінована та забруднена. Та чи не найбільшої шкоди нанесено водним ресурсам України. Одна із найскладніших ситуацій – на півдні держави.

Річка Дніпро та Каховське водосховище

З перших днів повномасштабного вторгнення річка Дніпро потерпає від бойових дій. З лютого до початку квітня 2022 року активні бойові дії тривали на Київщині. Під час обстрілів у річку постійно потрапляли снаряди, було зруйновано чи пошкоджено річкові споруди, спричиняючи значне забруднення води. Так, у березні російські окупанти у місці впадіння річки Ірпінь у Дніпро підірвали дамбу, що виконувала функції автомобільного моста. Внаслідок чого було затоплене село Демидів.

У води Дніпра падали й збиті ворожі гелікоптери. Наприклад, у травні Міністерство оборони повідомляло, що «фахівці-підводники ЗСУ та Держприкордонної служби на Київщині виловили «крокодила» або російський Мі-24».

В перші дні квітня 2022 року Київщину було звільнено від окупантів, на її території припинилися активні бойові дії, але вони тривають у південних регіонах, постійно погіршуючи екологічну ситуацію, в тому числі наносячи значку шкоду Дніпру.

Під час обстрілів були пошкоджені деякі очисні каналізаційні споруди. Так, 14 березня минулого року російські військові зруйнували очисні споруди експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення у селі Верхня Криниця поблизу Василівки у Запорізькій області. Після чого стічні води з Василівки напряму без очищення потрапляли до Дніпра.

Від дій окупантів зазнали шкоди і річки-притоки Дніпра. Наприклад, ракетний удар по Кривому Рогу 14 вересня минулого року, внаслідок якого були пошкоджені гідротехнічні споруди. Як повідомили у військовій адміністрації міста, «промислові підприємства надали для засипки шлюзів понад 50 великих самоскидів з бутом, суглинком та щебенем». Надзвичайній ситуації вдалося запобігти, але вода в річці Інгулець, на якій була розташована гідротехнічна споруда, була забруднена і стала червоною.

Після звільнення Херсону та частини Херсонщини активізувалися постійні обстріли цих територій, були зруйновані кілька мостів, а частину узбережжя була окупанти замінували.

Здавалося б, куди вже гірше. Та апогеєм екологічних злочинів російських військових став підрив дамби Каховського водосховища, який наніс величезної, а почасти і непоправної шкоди.

«Каховське водосховище, по суті, перестало існувати, що повністю змінило екосистему в цьому місці і ці зміни незворотні. Але наслідки підриву мають вплив і на екосистему самого Дніпра та Дніпро-Бузького лиману. Про це багато говорили, але нагадаю, що мул з Каховського водосховища, сотні тон ґрунту з розмитих берегів, сміття, забруднення від розмитих вигрібних ям, каналізаційних колекторів, хімічні продукти, загиблі тварини тощо в зоні від Каховки до Херсона – все це мало інтенсивний вплив на Дніпро та серйозні наслідки, і  деякі з них матимуть довгочасний вплив на екосистему нижньої частини Дніпра та Дніпровсько-Бузького лиману», – зазначає старший науковий співробітник Інституту морської біології НАН України, доктор біологічних наук Михайло Сон.

Додамо, що у результаті підриву дамби Каховської ГЕС постраждала не лише річка Дніпро, але й її притоки. Наприклад, у річках Інгулець та Вірьовчина вже наступного дня після підриву спостерігалась зворотня течія, а їх пониззя на багато кілометрів  було затоплене водами з Каховського водосховища. Було відмічено зміну складу води, до якої потрапили забрудники із дна водосховища. Як повідомляла Державна екологічна інспекція південно-західного округу, через кілька днів після катастрофи у річці Інгулець за результатами лабораторних досліджень було встановлено перевищення гранично допустимих концентрацій азоту амонійного, заліза загального та завислих речовин.

За даними науковців, негативні наслідки підтоплення відчули близько півсотні об’єктів природно-заповідного фонду, серед яких Чорноморський біосферний заповідник, Національні природні парки «Білобережжя Святослава», «Нижньодніпровський» та водно-болотне угіддя «Дельта Дніпра», які відрізняються унікальним біорізноманіттям та є оселищами рідкісних тварин і місцями зростання рідкісних рослин.

«Є високий ризик зникнення деяких видів. Скажімо, в районі нижнього Дніпра та частково Дніпро-Бузького лиману є багато ендемічних та субендемічних видів, які водяться лише в певних місцях. І такі види можуть щезнути або щезне значна частина їхньої популяції, значно погіршаться біотопи. Наприклад, є багато видів, які жили в пересихаючих водоймах біля Дніпра, для них дуже важлива структура субстратів. І якщо їх замило, скажімо, ілом, або річковою водою, це для них проблематично», – пояснює Михайло Сон.

Південний Буг та Дніпровсько-Бузький лиман

Підрив ГЕС мав настільки значні наслідки, що вони були відчутні і на Південному Бузі, що впадає в Бузький лиман. Там фіксувалося підвищення рівня води, і не лише в нижній частині річки в районі Миколаєва, а й в містах Нова Одеса та Вознесенськ, які знаходяться значно вище.

На той час за даними МОЗ у водоймах Херсонської, Одеської та Миколаївської областей окремі показники значно перевищували встановлені гігієнічні та санітарні норми. Не відповідали гігієнічним нормам щонайменше 30 % відібраних з поверхневих водойм та зон рекреації проб води.

Додамо, що на початку повномасштабного вторгнення екологія Південного Бугу також постраждала від бойових дій, які велися на території Миколаївської області. Наприклад на Вознесенщині були підірвані мости – залізничний через Південний Буг, та автомобільний на річці Мертвовід – притоці Південного Бугу. До річок потрапили уламки мостів, підбита військова техніка та снаряди.

Сьогодні проблемі наслідків підриву Каховської ГЕС присвячено багато досліджень та публікацій у ЗМІ, ми теж раніше писали про наслідки цієї екологічної катастрофи для Чорного моря.

Нагадаємо, що на сьогодні ситуацію в Чорному морі щодо наслідків підриву Каховської ГЕС вчені розцінюють досить оптимістично і значних змін в його екосистемі загалом не очікується. Проте, як зазначав завідувач лабораторії прикладної гідроекології ДУ “Інститут морської біології НАН України” Сергій Хуторной: «Основна маса забруднюючих речовин, винесених у море, ще довгі роки може нагадувати про себе, залягаючи в донних відкладеннях і періодично включаючись у природні цикли, переміщаючись харчовою пірамідою, проте очікувати масштабних і тривалих катастроф у морській екосистемі швидше за все не варто».

Хоча підрив дамби Каховської ГЕС став найстрашнішою екологічною катастрофою за весь час війни, слід зазначити, що бойові дії продовжують наносити шкоду довкіллю.

Жорстокі бої на півдні України тривають вздовж Дніпра, продовжуються постійні обстріли Запоріжжя, Дніпропетровщини та Херсонщини. Крім того, окупанти з Кінбурнської коси постійно обстрілюють акваторію Дніпровсько-Бузького лиману в напрямках Очакова та Куцурубської громади Миколаївщини.

«Постійні обстріли, вибухи, удари по судам, наприклад, в порту Очакова, потрапляння в воду нафтопродуктів, розливи ракетного палива – все це продовжує руйнувати екосистему Дніпровсько-Бузького лиману», – зазначає Михайло Сон.

Дунай

Дунаю під час війни теж «дістається по повній». Особливо складною стала ситуація в останні місяці.

Дунай є альтернативним транспортним шляхом для експорту зерна і ще в минулому році навантаження на його порти в Одеській області зросло в десятки разів.

Завдяки поверненню контролю над островом Зміїним, від початку липня 2022 року був відкритий рух каналом гирла Бистре з річки Дунай до Чорного моря, що дозволило розвантажити рейд каналу Суліна та прискорити експорт зернових.

Як повідомляли в Одеській обласній військовій адміністрації, експорт агропродукції за цей час збільшився у 40 разів і склав майже 7 мільйонів тон. Переробка вантажів через порти Ізмаїлу, Рені та Усть-Дунайськ зросла у три рази, з 5,5 до 16 мільйонів тонн вантажів.

З липня 2022 року по січень 2023 року 600 торговельних суден з українською аграрною продукцією пройшли каналом гирла Бистре, а разом із Сулінським каналом – 1020.

А у січні–травні 2023 року ці порти обробили 11,5 млн т вантажів. Це за даними «Адміністрації морських портів України» є абсолютним рекордом перевалки для портів регіону за п’ять місяців.

При цьому багато екологів стали бити на сполох, адже в лютому цього року Міністерство інфраструктури України повідомило про збільшення прохідної осадки суден гирла Бистре річки Дунай до 6,5 метра (до цього вона становила 3,9 метра).

Таке рішення з одного боку цілком зрозуміле, адже для великих вантажних суден річка повинна мати певну глибину. З іншого боку – поглиблення дна може зашкодити навколишньому середовищу.

Саме в районі дельти Дунаю розташований Дунайський біосферний заповідник з унікальним кліматом, дивовижним рослинним та тваринним різноманіттям. При цьому поглиблення дна в гирлі Бистре стає реальною загрозою для збереження його екосистеми: цілого ряду мікроорганізмів, водоростей, річкової фауни, птахів та тварин, які мешкають в прибережній зоні. Збільшення швидкості потоку води також може викликати розмивання прибережних грунтів та більшу площу затоплення під час повені, що також матиме вплив на місцеву екологію.

Хочеться сподіватися, що поглиблення два каналу не буде мати занадто серйозних наслідків для природи Дунаю. Втім вже зараз є інша, чи не страшніша загроза для екології дельти Дунаю – це воєнні дії країни-агресора.

Після виходу із Чорноморської зернової угоди росія вживає жорстоких заходів, щоб завадити експорту української агропродукції. Вже більше місяця росіяни завдають ударів ракетами та дронами по портовій та промисловій інфраструкурі Дунаю. Внаслідок атак зазнали руйнувань зернові ангари, термінали, виробничі, складські та адміністративні приміщення. Військова агресія не лише ставить під загрозу світову продовольчу безпеку, а й становить загрозу довкіллю.

Так, внаслідок обстрілів портів Рені та Ізмаїлу зʼявилися серйозні екологічні ризики для дельти Дунаю, такі як забруднення річкових вод нафтопродуктами чи іншими хімічними сполуками.

***

Хочеться додати, що війна стала екологічною трагедією не лише для великих річок, лиманів чи Чорного моря. Вона завдала нищівної шкоди величезній кількості невеличких водойм – малих річок, озер та ставків. Одні з них постраждали після підриву Каховської ГЕС – обміліли, були висушені, або затоплені, інші – від бойових дій.

На сьогодні вчені не можуть впевнено сказати, скільки часу знадобиться на відновлення водних біоресурсів, екосистеми яких постраждали під час війни. Тим більше, що бойові дії продовжуються, і триває їх руйнівний вплив на екологію. Ускладнює ситуацію і неможливість проводити достатній моніторинг, щоб точно оцінити ті зміни, які сталися.

«На сьогодні вчені мають великі складнощі з моніторингом екологічної ситуації. Через бойові дії було майже неможливо проводити якісь роботи. Звичайно, ми отримували якісь матеріали – ті, що можливо було взяти з берега, але цього замало. Але що робиться, скажімо, на дні – ми дізнатися практично не можемо. Бо неможливі водолазні занурення.

Також через відсутність такого моніторингу ми не можемо порівнювати, як розвивається ситуація, як змінюється біорізноманіття за півтора року повномасштабного вторгнення. Це нам доведеться порівнювати лише з довоєнними показниками», – розповів Михайло Сон.

Доля деякий водойм буде залежати від рішень, які будуть щодо них ухвалені. В першу чергу – це Каховське водосховище і, відповідно, пов’язані з ним водойми.

18 липня Кабінет міністрів України погодив експериментальний проєкт відновлення Каховського водосховища та ГЕС.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що проєкт розрахований на два роки. На першому етапі спроєктують всі інженерні конструкції та підготують необхідну базу для відновлення. Другий етап розпочнеться після деокупації територій, де розташована ГЕС. Він передбачає власне будівельні роботи. Координуватиме проєкт Міністерство економіки, а замовником робіт буде державне «Укргідроенерго».

В свою чергу генеральний директор «Укргідроенерго» Ігор Сирота в інтерв’ю виданню Forbes розповів, що розглядають варіант будівництва майже вдвічі потужнішої електростанції порівняно зі старою ГЕС. Також він зазначив, що її відбудова важлива не стільки для енергосистеми України, скільки для існування водосховища.

Довідка: На території України протікає 63 119 річок і потічків загальною довжиною понад 206 тисяч кілометрів. Більшість з них (93%) дуже малі – завдовжки менше від 10 км. Малих річок завдовжки понад 10 км налічується 3 219, а їхня загальна довжина становить близько 74 тисячі кілометрів. Середніх річок налічується 81 із загальною довжиною в межах України 15 488 км. Найбільші річки – Дніпро, Дністер, Південний Буг та Сіверський Донець.

Нагадаємо, в червні цього року радник генпрокурора України Максим Попов заявив, що росія вчинила в Україні 190 кримінальних злочинів проти довкілля, 14 з них кваліфіковані як екоцид.