Головні новини Одеси
    Головна > Новини > Про круасани під обстрілами, «русскій порядочок» і мрію про відроджений Херсон: історія бізнесмена, який не залишив рідне місто

Про круасани під обстрілами, «русскій порядочок» і мрію про відроджений Херсон: історія бізнесмена, який не залишив рідне місто

Двічі побував «на підвалі», рятував людей та пік у захопленому місті хліб з українського борошна.

Про круасани під обстрілами, «русскій порядочок» і мрію про відроджений Херсон: історія бізнесмена, який не залишив рідне місто

Олександр Власов ще до повномасштабної війни та окупації Херсона відкрив у місті мережу пекарень, пік солодощі й не уявляв, що йому доведеться пережити російські допити «з пристрастю», ризикувати життям, потай ввозити «гуманітарку» та рятувати людей від переслідування окупантів.

Не зламавшись та витримавши жахи окупації, чоловік продовжує займатися улюбленою справою та мріє про час, коли в його улюбленому місті знову кипітиме мирне життя. Ми побували в Херсоні та дізналися історію Олександра з перших вуст.

Про перші дні війни та окупації

Де Вас застала війна та ранок 24 лютого 2022 року?

— Війна застала мене вдома у Херсоні. Мені зранку почали дзвонити мої працівники з міста Олешки, вони сказали, що почалася війна й над їхнім містом літають літаки та гелікоптери.

З першого дня війни ми закрили свої пекарні, незрозуміла була ситуація. Хтось мені з друзів та знайомих радив виїхати, але я вирішив залишитись й десь на четвертий день війни ми почали відкривати пекарні, працювати. Це була більш як розрядка для нашого персоналу, бо вони сиділи вдома та не знали, що робити. Щоб подолати страх  –  просто працювали.

Як для Вас особисто почалася окупація рідного міста?

— Ми працювали ще 28 лютого, але 1 березня до міста почали заходити росіяни. Зранку я побачив у вікно своєї квартири на Корабельній площі, як вони марширували у бік річпорту. У цей день, звісно, ми вже не працювали. Відкрилися ми знову 3 березня.

Місто було напівпорожнє, магазини та бази фактично не працювали, і я зрозумів, що потрібно шукати, де купити борошно та інші інгредієнти для випічки. Почав шукати через Facebook, знаходив групи різних селищ типу Нової Каховки, Голої Пристані, Таврійська, Чаплинки та писав оголошення про те, що куплю борошно, картоплю, моркву, молоко та все взагалі.

Мені почали відписуватись дрібні підприємці з Нової Каховки, що у них є борошно, й ми з моїм знайомим Андрієм сіли на «бусик» та просто поїхали через Антонівський міст, через блокпости купувати це борошно. Перевантажували його в лісопосадці та завозили двічі на тиждень до Херсона, наше українське борошно, й працювали на ньому.

Про круасани під обстрілами, «русскій порядочок» і мрію про відроджений Херсон: історія бізнесмена, який не залишив рідне місто

Про бізнес у захопленому місті

Як поводилися у захопленому місті росіяни?

— Під час окупації росіяни «віджимали» бізнес у Херсоні, це факт. Насамперед вони почали «віджимати» той бізнес, власники якого не перебували на місці. До мене приходили представники «податкової» російської, яку вони тут заснували під час окупації та «люб’язно радили», як то кажуть, мені оформитися як ІП відповідно до російського законодавства.

Звичайно, я не хотів цього робити, оскільки вважав, що окупація Херсона тимчасова й працювати за російськими законами я не буду і не хочу жити в Росії. На той момент я вже двічі побував «на підвалі» та відчув, що таке російський «порядочок».

Я поїхав до податкової, взяв у них перелік документів, які потрібні для реєстрації як ІП, й просто зробив ксерокопії, розклав по пекарнях у Херсоні та сказав касирам, що якщо хтось приходитиме, то кажіть, що перелік є, а власник відновлює документи, бо в нього згорів будинок. Нібито ми у процесі.

Наскільки сильним був тиск окупантів на бізнесменів, що залишилися в місті?

— З червня росіяни заборонили працювати на наших українських терміналах, і ми їх ховали під столом, дозволяли проводити транзакції лише постійним покупцям. Намагалися переводити в готівку гроші знайомим — кому пенсія, кому зарплата приходила з України, та ховали ці термінали. і так до кінця окупації. Також доводилося брати гроші в рублях, тому що касира просто побили б. Але цінники у нас були в гривні, ми до кінця окупації не ставили рублі.

Найскладніше — це ціни, тому що росіяни тупо нас грабували, у нас були ціни вищі, ніж у Криму на те саме борошно, дріжджі та інші інгредієнти. А, по-друге, будь-яка «мавпа» з автоматом могла прийти в пекарню просто, і, якщо йому щось не сподобалося, сказати дівчинці, що він її застрелить й все. І такі факти були.

Про допити та ув’язнення «на підвалі»

Ви казали, що двічі побували у росіян на допитах, розкажіть про це детальніше.

— Уперше мене відвезли «на підвал» у середині березня. До мене додому о п’ятій ранку приїхала група людей озброєних, стукали у вікна, у двері. Я відчинив двері, вони зайшли, провели обшук у квартирі, їх цікавила моя діяльність у «Правому секторі», яка була у 14 році.

Після цього мене відвезли до будівлі УВС на вулиці Лютеранській у підвал, там мене допитували десь годин п’ять. Допитували про мою діяльність, про мою близьку знайому Катю Гандзюк та інші громадські рухи, які були тут до війни — хто чим займався, хто мав авторитет. Ну й просто вербували мене на співпрацю, бо я був близьким до громадських рухів. Сказали подумати, пообіцяли дуже приємну зарплатню та відпустили.

Але ж на цьому все не скінчилося?

Вдруге мене посадили «на підвал» за «гуманітарку». Заїхали два «буси» в Херсон увечері, половина вантажу – це був діаліз для лікарні водників, для тяжко хворих людей, ми з Миколаєва ганяли цей вантаж. А половина — кава, якісь дріжджі, просто купували, щоб не працювати на російських продуктах. Навіть кава у нас до останньої була з України, з Києва.

За кілька днів до цього Сальдо видав указ про заборону ввезення гуманітарних вантажів з України. Затримали ці «буси», сказали, щоб зателефонували тому, хто це організував. Мені водій зателефонував, я приїхав на Антонівський міст — і там нас усіх затримали. Військова поліція Краснодара відвезла нас під конвоєм до апеляційного суду і  протримала там близько шести діб. Зараз за цим фактом є кримінальне провадження, я там визнаний потерпілим й справу вже передали до суду.

Про волонтерство

З перших днів Ви взялися до волонтерської діяльності, навіть рятували людей, з чого все почалося?

— Ми займалися допомогою десь з березня. Почали мені дзвонити знайомі з Одеси та Києва та просити вивезти ту чи іншу людину. Хтось з них був прикордонником, була дружина «сбушника», тобто такі люди, яких треба було вивезти в найкоротші терміни. Ми вивозили звідси людей.

Приходили до мене в пекарню знайомі, казали, що хочуть поїхати служити, але грошей немає виїхати, бо вимагають за поїздку шість тисяч гривень — я просто його садив у «бусик», й він їхав — зараз служать люди. А сюди вже завозили різні медикаменти чи інші речі — документи передавали  людям, які не могли виїхати, бо втратили документи та сиділи вдома, боялися вийти на вулицю.

Про життя під обстрілами

Переживши окупацію, тепер місто щодня страждає від російських обстрілів. Розкажіть, як це відбивається на повсякденному житті людей, на бізнесі?

— Усі пекарні на сьогодні у зоні обстрілів російської артилерії, дві — у зоні обстрілів танків, та всі пекарні у зоні досяжності російських дронів. Одна пекарня вже тричі зазнавала обстрілів артилерії й були «скиди» біля неї на людей, на парковку. Вона побита зараз стоїть, але продовжує працювати. Найбільша проблема, що кожен день можуть просто вбити, поки я їхатиму з однієї пекарні до іншої. У мене влетить дрон, якого я навіть не почую та не побачу, чи можуть просто влучити у пекарню та загинуть люди. Від цього нікуди не подінешся.

Про круасани під обстрілами, «русскій порядочок» і мрію про відроджений Херсон: історія бізнесмена, який не залишив рідне місто

Фото Олександра Власова

Подібні трагедії вже траплялися?

— Біля пекарні, що на вулиці Університетській біля поліклініки, відбувся «скид». Там стояли люди на зупинці, й хлопця сильно поранило, йому осколками посікло ноги, перебило вени. Він працював у поліклініці, наскільки я пам’ятаю, молодий хлопець, десь 30 років. Просто стояв та чекав на маршрутку, і зробили «скид» на авто, яке там стояло.

Його пекар та касир затягли до пекарні, але, на жаль, людину не вдалося врятувати. Зараз заходжу, і в мене постійно перед очима картина крові, яка там була та така думка, що коли я це будував, щоб продавати круасани та слойку, то не думав, що там будуть відкачувати людей та рятувати від таких обстрілів. І ти не можеш нічого із цим зробити взагалі.

Попри все це, Ви продовжуєте працювати та забезпечуєте роботою людей, що допомагає Вам триматися?

— Надихає те, що я знаходжу в собі сили в цьому місті робити якусь «движуху». Я за останній рік відкрив дві пекарні, зараз відкриваю заклад. І тут навіть не про бізнес, а про спротив. Так, літають дрони, стріляє артилерія, погрожують знову захопити Херсон, а я далі продовжую працювати. Коли зустрічають у магазинах, кажуть: «У вас круасани найкращі, що я їв у житті». І це все у Херсоні.

Про круасани під обстрілами, «русскій порядочок» і мрію про відроджений Херсон: історія бізнесмена, який не залишив рідне місто

Фото Олександра Власова

Чим та як живе Херсон сьогодні?

— Не вистачає якогось спокою, якогось дозвілля. У Херсоні взагалі нема чим зайнятися, бо боїшся виїхати з одного району в інший, багато хто просто сидить по будинках. Бракує якихось позитивних моментів, позитивних новин для підняття духу. Постійно ми бачимо розруху та порожнечу вулиць.

Про мрії та бажання

Ви замислюєтесь про майбутнє після війни, яким Ви його бачите?

— Мрію, що сюди до Херсона повернуться люди, а тут такі ми, оп: «А ми працювали, а ви де були весь час? Заходьте, пийте каву, їжте круасани! І люди приїжджатимуть і думатимуть: «Як ви тут у Херсоні все це робили?» Надихає те, що люди повернуться, а виявляється тут була цивілізація у вигляді нас.

Завершуючи інтерв’ю, що б Ви хотіли сказати нашим читачам?

— Якщо є якась ідея, треба її реалізовувати, незважаючи ні на що — ні на війну, ні на епідемії, ні на час. Просто брати та робити. Як показує досвід, це дуже важливо, і будь-яка ідея може жити попри все.

Про круасани під обстрілами, «русскій порядочок» і мрію про відроджений Херсон: історія бізнесмена, який не залишив рідне місто

Фото: Odesa Online

 

________________________________________________________________________

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Інші матеріали на тему:
РФ атакувала Одесу ударними безпілотниками - постраждала людина 
Вночі РФ атакувала Одеси безпілотниками – загинула людина, є пошкодження цивільної інфраструктури
РФ атакувала Ізмаїльський район: уражено інфраструктурний об'єкт (оновлено)
Над Одещиною вночі збили 20 ворожих БпЛА
Вночі РФ атакувала Одесу – загинув чоловік