«Поліцейський жетон – це моя відповідальність перед людьми»: історія одеської слідчої Олени Симоненко

Старша слідча відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1, капітан Олена Симоненко розповіла про свій шлях у правоохоронних органах, розвінчала кіношні міфи про роботу детективів та поділилася спогадами про розслідування найважчої справи у своїй кар’єрі.

Про це повідомили в пресслужбі ГУНП в Одеській області.

Олена долучилася до лав правоохоронців у 2015 році — саме тоді, коли утворилася Національна поліція України. Вона закінчила Одеський державний університет внутрішніх справ і відтоді її життя нерозривно пов’язане зі службою. Сьогодні капітан поліції розслідує важкі злочини проти життя та здоров’я людей.

За словами Олени, її робота далека від телевізійних стереотипів, де жінка-слідча на підборах та з кавою розгадує складне вбивство за 45 хвилин. У реальному житті за кожним розкритим злочином стоять місяці кропіткої, монотонної та приземленої праці. При цьому найбільший професійний драйв вона відчуває в момент, коли зібрано достатньо беззаперечних доказів для затримання та оголошення підозри фігуранту.

Найбільш резонансною та психологічно складною справою для слідчої стало розслідування вбивства та зґвалтування семирічної Соломійки Тарасюк в Одесі. Для Олени було особистим принципом виконати роботу бездоганно, аби не залишити зловмиснику жодної лазівки в суді. Завдяки ретельному збору доказів, суд отримав беззаперечні підстави та засудив вбивцю до максимально можливого покарання — довічного позбавлення волі.

«Ця справа, напевно, — моя найбільша професійна перемога і те, чим я дійсно пишаюся за роки служби. Хоча слово «перемога» тут звучить гірко, адже це — страшна трагедія. Я би воліла, щоб дитина була жива. Але біда сталася, і моїм обов’язком було довести справу до кінця й не залишити злочинцю жодного шансу уникнути покарання», — ділиться Олена Симоненко.

Внутрішню тишу та емоційне розвантаження після виснажливих розслідувань капітан поліції знаходить у своєму хобі — вишиванні картин. Для Олени це захоплення є символічною метафорою слідства: як кожне переплетення ниток необхідне для створення великого полотна, так і в поліцейській роботі — найменша зачіпка чи деталь стають основою для розкриття найскладнішого злочину.

Головним орієнтиром у роботі для Олени залишається її жетон, який вона вважає символом безкомпромісного захисту людей та відновлення справедливості.