Офлайн в умовах війни. Як Іванівська школа Херсонщини готується прийняти школярів (фото)

Правобережжя Херсонської області знаходиться під постійною загрозою. Ракетні атаки, нальоти шахедів… Все це – будні Херсонщини. Але за таких умов тут все ж таки продовжують жити люди. У тому числі й діти, які, незважаючи на війну, продовжують навчатися.

З вересня цього року освітній процес на Херсонщині відбуватиметься дистанційно у близько 170 школах області. Офлайн-навчання, як такого, у регіоні не буде – переважна більшість шкіл працюватиме у режимі online.

За словами очільника Херсонської обласної військової адміністрації Олександра Прокудіна, це пов’язано з безпековою ситуацією, що не дозволяє відкрити двері шкіл для херсонських учнів і ставити під загрозу життя дітей.

«Ми розуміємо, що для офлайн-навчання потрібні укриття, які б відповідали встановленим стандартам безпеки та комфорту дітей. Ми над цим працюємо. Можливо наступний навчальний рік буде більш безпечним і більше шкіл відкриється», – сказав Олександр Прокудін.

Водночас 7 шкіл області все ж таки розпочнуть свою роботу у змішаному форматі. Тобто в одні дні діти навчатимуться за партами у школі, в інші дні – дистанційно. Йдеться про школи, які знаходяться у Білозірській, Високопільській, Дар’ївській, Музиківській та Чорнобаївській громадах.

Кореспондент Odesa Online вирішив побувати в одній із таких шкіл, яка прийме дітей у вересні не віртуально, а цілком реально.

І ось ми у селі Іванівка Високопільської громади Бериславського району. Росіяни окупували село на початку березня 2022 року. 2 липня того ж року Збройні сили України звільнили цей населений пункт від загарбників. Місцева школа – єдиний навчальний заклад не тільки для Іванівки, а й для багатьох довколишніх сіл. Офіційна назва школи – «Іванівська філія базової середньої та дошкільної освіти комунального закладу «Архангельський опорний заклад загальної середньої освіти» Високопільської селищної ради.

Відомо, що під час окупації цю школу російські військові використовували для зберігання боєприпасів та техніки.

«В цій школі російські військові безпосередньо розміщувались та використовували це приміщення як склад. Також на території школи вони розміщували свою військову техніку, з якої, зі слів очевидців, вели вогонь. Крім того, за словами свідків, поруч зі школою і в самому приміщенні були знайдені різні боєприпаси. Під час окупації росіяни розікрали всі матеріально-технічні цінності: оргтехніку, меблі», – повідомляється на сайті проєкту «Освітній дім прав людини Чернігів».

Після звільнення Іванівки росіяни неодноразово завдавали невибіркові удари по селу. Були зафіксовані прильоти і по школі, внаслідок чого був побитий дах, зруйнований клас, а над приміщенням актового залу і бібліотекою були зруйновані дві плити-перекриття закладу. Також вибухові хвилі вибили більше 150 вікон, знищили вхідні й внутрішні двері, огорожу закладу.

Нас зустрічає завідувачка навчального закладу – Надія Петрівна Нетяга.

– Коли вже був доступ до школи, ми старалися її якось зберегти. Затуляли чим могли вікна, закривали дах, щоб він більшої руйнації не зазнав і так інше. Адміністрація допомагала, батьки дітей… Всі дуже хочуть, щоб школа запрацювала. Всі хочуть вчитися. Зараз у нас діє освітній центр, а школа тим часом відбудовується. Сподіваємось, що 1 вересня ми зможемо зайти до навчального закладу і почнемо навчати дітей, хай навіть у змішаному форматі, – каже Надія Петрівна.

Надія Петрівна Нетяга

Жінка веде нас до школи. Ми йдемо вздовж алеї сосен, і що ближче ми наближаємося до входу до навчального закладу, тим гучнішим стає шум бензопили, гуркіт молотків та інші будівельні звуки.

Надія Петрівна звертає нашу увагу на дерева, які висаджені вдовж школи.

«Погляньте, які гарні сосни. Сама природа допомагала нам зберегти цю школу. Ось тут у нас був приліт – і якби не дерева, будівля школи постраждала б набагато більше. Сосни прийняли удар на себе», – зітхає жінка.

Ми заходимо до школи. Тут повним ходом йдуть будівельні та ремонтні роботи. В одному приміщенні заливають стяжку, в іншому – роблять укоси на вікнах, у третьому – встановлюють склопакети і так далі. Повз нас носять візки з піском, проносять інструменти, будівельні матеріали, мішки зі сумішами. Людей багато, кожен чимось зайнятий. Всім не до розмов. Тому ми, намагаючись не заважати робочому процесу, фотографуємо майбутні шкільні класи та виходимо на вулицю.

Тут нас вже чекає голова військової адміністрації Високопільської громади Херсонської області Костянтин Стародумов.

«Іванівська школа – це один з один з найбільш важких об’єктів, тому що тут дуже обмежене фінансування. Ми почали працювати за Програмою «Пліч-о-пліч» (згідно з якою інші регіони України допомагають Херсонщині у відновленні об’єктів – ред.). Черкаська область надала субвенцію на суму майже 11 мільйонів гривень. Але об’єкт великий (школа, дитячий садочок, спортивна зала), а пошкодження – значні. Ми вирішили, що не будем «розмазувати» гроші, а повноцінно відновимо корпус школи, щоб можна було запустити її у змішаному форматі навчання», – каже Костянтин Стародумов.

Костянтин Стародумов

За його словами, Черкаська область додатково подарувала Іванівській школі укриття, у якому пізніше організували навчальний центр для дітей.

«На Черкащині є бетонний завод, який надав і встановив нам укриття – для того, щоб діти могли там просто переховуватися. Пізніше організація UNICEF надала нам кошти на облаштування там освітнього центру. Приміщення не підходить для повноцінного навчання, тобто це не підземна школа, але це найпростіше укриття, наявність якого дозволяє нам відкрити навчальний заклад», – додав начальник адміністрації.

«Тягнемо сюди, як то кажуть, все що можна. Хто що дає. Благодійники заходять, допомагають. Наприклад, надали нам додатково 560 тисяч гривень – ці гроші підуть на перекриття даху. Інші допомогли матеріалами. І так далі», – сказав Стародумов.

За його словами, відновлювані роботи на першому поверсі школи повинні завершитися до кінця серпня – для того, щоб можна було запустити навчання у змішаному форматі хоча б для Іванівки.

«Якщо закінчимо до кінця року ще і другий поверх, можна буде підвозити дітей з сусідніх сіл – це Архангельське, Зарічне, Миколаївка», – додає голова ВА.

Разом з ним ми спускаємося бетонними сходами в укриття/навчальний центр. Офіційно – це «Цифровий навчальний центр», який працює кожен будній день.

Тут трохи тісно, ​​але по-своєму затишно, і головне – безпечно. Сучасні столи. На столах – не менш сучасні ноутбуки, розетки, навушники. У вчителя теж ноутбук і принтер, а замість дошки – екран з проектором. Стильно та комфортно. Незважаючи на літній сезон канікул, сюди щодня приходять діти різного віку. Приходять навчатися.

Село Іванівка – невелике. Згідно з переписом 20-річної давнини, тут мешкає близько тисячі осіб. Зрозуміло, що війна внесла свої корективи, деякі люди поїхали, але багато хто залишився. На жаль, правобережна Херсонщина залишається прифронтовим регіоном і цей статус диктує свої умови життя. Місцеві діти вже, мабуть, забули, коли останній раз чули дзвінок наживо, ходили на навчання до школи та грались на перервах з однокласниками. Щиро сподіваємося, що нормальний навчальний процес повернеться не лише до Іванівської школи, а й до решти шкіл Херсонщини та інших регіонів нашої країни.

_______________________________________________________________________

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.