«Найцінніше — життя близьких»: історія одеського рятувальника, чия родина опинилася під обстрілом

Валерій Поліщук присвятив Службі порятунку вже п’ять років. Його шлях у ДСНС розпочався одразу після армії: приклад друзів-вогнеборців надихнув його обрати справу, яка стала сенсом життя. Сьогодні Валерій — досвідчений фахівець, для якого кожен виїзд — це іспит на мужність та професізм.

Про це повідомили в пресслужбі ДСНС в Одеській області.

Свою кар’єру Валерій розпочав водієм пожежного автомобіля. Свій перший серйозний виїзд — пожежу в житловому дворі — він пам’ятає не за деталями, а за відчуттями:

«Я робив те, чого нас навчали: швидко і зосереджено. У нашій роботі немає часу на розгубленість, адже від злагодженості команди залежить спільний результат», — згадує рятувальник.

Повномасштабне вторгнення застало Валерія на чергуванні. Масштабні руйнування, ворожі «прильоти» та людський біль стали новою, важкою реальністю.

Для Валерія сім’я — дружина та маленька донечка — є головною опорою. Проте війна не оминула і його дім. Під час одного з ворожих ударів постраждав будинок, де мешкала родина рятувальника. У той момент Валерій був у відпустці й кожну секунду дороги додому молився лише про одне — аби рідні були живі.

«Саме тоді остаточно усвідомлюєш: квартира, машина чи цінні речі — це ніщо. Найголовніше — життя близьких людей», — ділиться Валерій.

Свій підрозділ Валерій називає справжньою родиною. Тут панує взаємовиручка, а старші колеги завжди готові підставити плече — як на пожежі, так і в особистому житті. Ця єдність допомагає витримувати моральне та фізичне навантаження, з яким рятувальники стикаються щодня.

Попри всі труднощі, Валерій Поліщук залишається в строю. Його мрія проста й спільна для мільйонів українців:

«Хочеться, щоб війна закінчилася. Щоб не було смертей, а всі захисники повернулися додому. Мрію про спокійне дитинство для малечі та вільну, мирну Україну без сирен і руйнувань».