Морські «страшилки», інвазійні види та як війна змінила промисел і дослідження в Одеській затоці: вчений розповів про реалії Чорного моря

Останнім часом ширяться чутки про небезпечних риб у Чорному морі, зокрема про фугу. Віктор Демченко – заступник директора з наукової роботи Інституту морської біології НАН України – спростовує цю інформацію. За його словами, смертельно небезпечних для людини видів тут немає: у найгіршому випадку можна зустрітися зі скатом чи морським дракончиком. Звісно, з ними також потрібно бути дуже обережними, але смертельних випадків від уколів цих риб в нашому регіоні не фіксувалося.

Водночас доктор біологічних наук розповів редакції Odesa Online про появу інвазійних видів у Чорному морі, наукові дослідження на Дунаї та біля Одеси та міграцію осетра.

Останнім часом з’являється інформація щодо небезпечних риб, зокрема про рибу фугу у Чорному морі. Її дійсно можна зустріти у нас?

Насправді в Чорному морі небезпечних видів риб не так і багато, а отруйних, які можуть призвести до загибелі людей, немає. Деякі види мають залози з токсинами на шипах: якщо взяти таку рибу в руки чи випадково вколотися, можливі сильний біль, набряк, оніміння, іноді алергічна або паралітична реакція. Наприклад, скат хвостокол має на хвості шип, яким може травмувати, якщо на нього наступити чи спробувати виловити. Це боляче й неприємно, але не смертельно (у рідкісних випадках описані більш серйозні наслідки — зокрема, порушення серцевого ритму та зупинка дихання, — прим. ред.).

Часом лякають акулами, однак у нашому морі трапляється лише катран — невеликий вид, що виростає до метра, і він не становить загрози для людини: випадків нападу не зафіксовано.

Що стосується тетраодона, або риби фугу, навколо якого було немало шуму у цьому році, то важливо розуміти – один випадок реєструвався вісім років тому поблизу Севастополя. Більше підтверджених знахідок не було, звідки він взагалі там взявся – невідомо. А ось в Середземному морі його фіксують частіше, куди заходить з Червоного моря.

Хто у нас ще все ж таки водиться з отруйних риб, це морський дракончик, морська корова та скорпена. Їхні токсичні залози розміщені на шипах на їхньому тілі. Укол спричиняє біль, набряк, оніміння, іноді алергічну реакцію, але смертельних випадків не було. Це донні види: зазвичай тримаються біля кам’янистих ділянок на глибині 4–5 метрів. Виняток — морська корова, яка любить пісок. Фіксуються, зокрема, в 50-100 метрах від берега. Вони уникають людей і не нападають першими; щоб отримати травму, треба випадково наступити чи взяти їх у руки. Я не знайшов фактів того, щоб у нас багато людей жалілося на це, потрапляло в лікарні. Але й не всі люди звертаються до медиків через укуси бджіл – лише ті, у кого індивідуальна реакція. Просто треба пам’ятати – якщо Ви побачили цих риб – треба бути обережними. Адже ми обережні з бджолами, чи зі зміями. Адаптуємося до цього. З рибами також треба просто адаптуватися, розуміти, що краще їх не чіпати.

У чому унікальність риб Одеської затоки та північно-західної частини Чорного моря?

Одеська затока і північно-західна частина Чорного моря розташовані в зоні впливу як прісноводних, так і морських екосистем — це естуарне середовище, яке формує унікальні умови для евригалінних (стійких до коливань солоності) видів. Це важлива ділянка для  нересту та нагулу низки видів. Через нестабільність умов – солоність, температуру та кисневий режим – місцеві риби вирізняються високою адаптацією: окремі види можуть змінювати харчові звички та середовище перебування. Загалом у північно-західній частині Чорного моря, включно з Одеською затокою, зафіксовано понад 90 видів риб; із них 30–35 трапляються регулярно (основний іхтіоценоз), близько 20 — рідкісні або мігранти. Понад 10 видів занесені до Червоної книги України чи міжнародних охоронних списків.

Чи багато нових видів з’являється у Чорному морі та внутрішніх водоймах?

Так, нові для нашої фауни види з’являються постійно. Їх називають інвазійними. Вони з’являються завдяки розширенню свого ареалу з Середземного моря, потрапляють із баластними водами або через іншу діяльність людини. Декілька знахідок корейського кам’яного окуня останнім часом демонструє процеси розширення списку видів риб Чорного моря та Одеської затоки.

Загалом іхтіологи реєструють немісцевих риб доволі часто, причиною чого є потепління: наші акваторії стають теплішими, тож середземноморські види легше адаптуються.

Узбережжя Криму завжди було привабливим в зв’язку зі специфічними теплими умовами субтропічного клімату, і скелястим узбережжям, яке є необхідним для багатьох видів риб середземноморського регіону. Тому більшість інвазій риб спочатку реєструється в акваторіях Криму, і лише потім поширювалися на інші регіони моря.

Яка шкода від інвазивних видів?

Насамперед – це конкуренція за корм із місцевими видами та швидкі спалахи чисельності: у нових водоймах «новачків» спершу майже ніхто не обмежує. Деякі інвазійні види  можуть поїдати ікру та молодь аборигенних риб. Зокрема, мова йде про річкову креветку. Інші вичищають бентос: рапана споживає мідій та інших молюсків, не залишаючи нічого після себе. Показово, що до війни офіційний вилов рапани сягав приблизно 12 тисяч тонн при 5–6 тисяч тонн вилову риби. Інвазивні види також можуть приносити нових паразитів і хвороби.

А бувають інвазійні види корисними?

Є приклади. Наприклад піленгас, який мешкав на Далекому Сході, а в 70-80-х роках якого акліматузивули в Чорному та Азовському морі. Він не конкурує з місцевими рибами. Подібними видами є товстолоби, які живляться фітопланктоном, завдяки чому очищують воду, і при цьому не конкурують за їжу з місцевими видами. Але зараз вважається, що сприяти інвазіями та розселяти вили не є правильним тому запроваджуються різні обмеження.

Рибалка для одеситів завжди була важливою — і як промисел, і як аматорський лов на пірсах. Що зараз із запасами риби в Чорному морі?

Північно-західна частина Чорного моря історично була цінною акваторією, де ловили багато риби – це калкан, шпрот, барабуля, сарган, бичок, яких так люблять одесити. Втім із 2022 року через воєнний стан промисловий лов фактично не ведеться.

Це пов’язано з безпековою ситуацією та неможливістю відправити судна та човни, для здійснення промислового лову. З одного боку, це, звісно, трагедія для бізнесу, для людей, які своє життя пов’язували з виловом водних біоресурсів.

З іншого – такий перепочинок для риб, може мати певні позитивні сторони.

Сьогодні складно говорити про стан риб в Чорному морі, так як відповідних досліджень майже не існує. Знову ж таки – через небезпеку. Тому нереально зараз говорити про динаміку та чисельність риб у Чорному морі. Ми знаємо про деякі факти появи тих чи інших видів риб в прибережній зоні, але вони є несистемними.

Сподіваємося, що після закінчення активної фази воєнних дій, науковці активно вивчатимуть стан водних ресурсів і риб. Зокрема наш інститут однозначно до цього буде залучений, ми цього хочемо і прагнемо.

Продовжуючи тему: які дослідження Ви зараз виконуєте в Інституті морської біології?

Наш інститут має кілька дозволів на вилучення водних біоресурсів у регіоні. Це дає змогу здійснювати дослідження передусім у пониззі Дунаю, у межах Дунайського біосферного заповідника, де ми вивчаємо стан промислових видів, появу інвазійних і рідкісних видів. Маємо й аналогічні дозволи для акваторії Чорного моря: другий рік поспіль працюємо в районі мису Малий Фонтан, встановлюємо пастки та спеціальні наукові зяброві сітки, щоб розуміти, які види нині мешкають у прибережній зоні, їхні розміри, вік і раціон.

Ці дослідження особливо важливі через трагедію на Каховському водосховищі: ми намагаємося оцінити втрати, перш за все, на рівні видів, тому періодично виловлюємо незначну кількість риб для аналізів. Наразі це єдині іхтіологічні дослідження, які вдається проводити в українських акваторіях Чорного моря.

Ми хотіли б розширювати географію відловів, аби порівнювати різні типи біотопів, які мешкають в різних частинах нашого регіону.

Подібні роботи ми проводимо в пониззі Дунаю, що дозволяє говорити про міграцію риб, чисельність окремих видів, стан рідкісних та зникаючих видів. Переконані, що дослідження риб нині є необхідними. Така задача стоїть перед співробітниками нашого інституту. Сподіваємося, що ми зможемо рекомендувати певні заходи з відновлення чи збереження риб, які є на сьогоднішній день необхідні в контексті повоєнного відновлення.

Ви зачепили питання рідкісних червонокнижних видів. Чи стало їх менше в умовах війни?

У Чорному морі нині мешкає понад 30 видів риб, занесених до Червоної книги України. Оцінити їхній стан складно через брак системних наукових досліджень на тлі воєнних дій. Водночас уже понад десять років наш Інститут співпрацює з Дунайським біосферним заповідником у вивченні осетрових — одних із найдавніших і найцікавіших риб регіону, що охороняються на міжнародному рівні, внесені до всіх переліків міжнародних угод з охорони видів таких як СІТЕС та Бернської конвенції. Роботи здійснюється у співробітництві з різними міжнародними організаціями і наш інститут до цього долучений, і за результатами бачимо певне відновлення чисельності окремих видів осетрових.

Цікавий факт останніх двох років — міграція осетра руського до Запоріжжя, через руйнацію Каховського водосховища. Риба тепер може безперешкодно підніматися до міста у пошуках нерестилищ. Для нересту їм потрібні ділянки річки з кам’янистим субстратом та швидкою течією; такі місця є в районі острова Хортиця, і ми сподіваємося, що риби їх будуть використовувати. Уже зафіксовано декілька фактів заходу туди дорослих особин вагою понад 10 кілограмів у 2024 році та в травні 2025-го. Сподіааємося, це добрий знак для відновлення популяції Дніпровських осетрових.

Поки що єдиним стабільним нерестовищем для мігруючих осетрових залишається Дунай: тут відбувається нерест білуги, осетра руського та севрюги. Щороку ми фіксуємо скат молоді та захід статевозрілих риб у Дунай на нерест. Ці дослідження говорять про ті глобальні зміни, які можуть відбуватися в екосистемах.

Останнім часом, завдяки активному зарибленню Дунаю зусиллями різних країн, у тому числі й України, чисельність осетрових стабілізувалася або має певну тенденцію до зростання.

Цього року відмічали активний захід дорослих особин на нерест у Дунай. Причиною цього, окрім штучного зариблення, є також відсутність антропогенного впливу на риб в акваторіях Чорного моря, де ці види нагулюються 10-15 років. Через війну з 2014 року і анексією частини морських акваторій навколо Криму та активною фазою війни в 2022 році промисловий лов риб в акваторіях моря був обмежений.

Тому осетрові не приловлювалися в різних промислових знаряддях лову, що дозволило їм дорости та мігрувати на нерест. Таким чином важливо досліджувати різні аспекти рибних ресурсів Чорного моря, щоб можна будо запроваджувати більш ефективні заходи з збереження видів.