“Ми копали – не пропали, й стрільнемо – не пропадем”: як донецькі шахтарі сьогодні захищають Україну

Кореспондентка Одеса Онлайн побувала у Донецькій області та попрацювала з однією із груп військових, які захищають нашу країну.

Всупереч поширеній, але водночас помилковій думці, війна в Україні почалася не на початку 2022-го року, а дев’ять років тому – у вже далекому 2014-му, коли голова Верховної Ради, який тоді виконував обов’язки президента країни, оголосив про початок антитерористичної операції на Донбасі. Саме тоді сталося вторгнення російських загонів, які взяли під контроль міста Слов’янськ і Краматорськ і почали наступ на інші населені пункти регіону. АТО тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018, після чого на сході України була введена операція Об’єднаних сил (ООС).

Один із основних міфів російської пропаганди – це міф про те, що на сході нашої країни, а саме на Донбасі, живуть і завжди жили лише проросійськи налаштовані громадяни – «прихильники путіна». Це фундаментальна маніпуляція. Наприклад, відомо, що дев’ять років тому сотні тисяч жителів Донбасу виїхали та стали вимушеними переселенцями – тільки тому, щоб не жити в російській окупації. Також відомо, що у 2014 році в містах Донеччини та Луганщини був потужний рух за єдність нашої країни. Наразі десятки тисяч колишніх жителів Донбасу воюють у складі Сил оборони.

Більшість хлопців, з ким мені вдалося поспілкуватись, воюють від початку війни – тобто з 2014 року. Деякі з них приєдналися на початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році.

Зазначу, що шлях “на нуль“ – досить складний, зокрема й у контексті логістики. Я мала складну і довгу дорогу із “тилової” Одеси на передові позиції наших захисників. Спочатку – потягом до Дніпра, далі – теж залізницею до Покровська, а ось далі на авто. Бо пасажирський транспорт тут вже не ходить.

Бригада, в якій я побувала, переважно складається з жителів Донеччини – тут є шахтарі, майстри тату, водії та представники інших мирних професій, яких росіяни змусили взяти до рук зброю та йти захищати українську землю.

Незважаючи на війну, настрій у військових завжди відмінний: жарти, пісні, а головне – взаємовиручка. А ще наші захисники вражають своїм безстрашшям.

“Все одно ніхто не живе вічно”, – кажуть хлопці.

Багато чого військові купували самостійно. На боєздатність грошей ніколи не шкода, адже поганий автомобіль може вартувати життя, а будь-який зайвий дрон прискорить перемогу – а це головне, чого всі прагнуть.

Перше, що продемонстрували військові – була їхня унікальна установка «Град» на пікапі.

“Це дає мобільність, швидкість, можна під’їхати ближче і скритніше, і виїхати швидше. Щоб поїхати після відстрілу у нас є хвилина, а на пікапі я можу виїхати з нормальною швидкістю, а не повзти зі швидкістю «Уралу», як інші «градини», – пояснює військовий.

Загалом в українських військах є встановлені РСЗВ на пікапах, але цей єдиний, на якому встановлено одразу 8 «труб».

“Завдяки восьми трубам у нас немає необхідності витрачати додатковий час на перезарядку, а у разі потреби можна покрити велику площу”, – розповідає боєць.

Поїздка на роботу завжди заповнена азартом та адреналіном, заряджаючи «Град», військовий наспівує пісню Філа Коллінза.

“Краще, звичайно, на круїзному лайнері, де сидітиме співак і гратиме її наживо, але піде і так”, – жартує військовий.

Наступне, що мені показали військові, була робота мінометників.

Цілити міни, як і гради, потрібно за допомогою дронів, які вказують мінометникам необхідні координати.

Відстрілялися хлопці злагоджено і, як кажуть військові, “відпрацювали добре”.

“Ми натовські шахтарі”, – жартує мінометник. До війни він дійсно працював у шахті.

“Ми копали – не пропали, й стрільнемо – не пропадем”, – впевнений наш захисник.

Як уже було сказано вище, більшість цих хлопців – уродженці різних міст Донеччини. Це факт, який руйнує міф про те, Донбас є “тотально проросійським” регіоном України. Варто побачити на власні очі зруйновані міста сходу країни, щоб зрозуміти, що приніс сюди “русский мир“. Зараз наші співрозмовники захищають Батьківщину зі зброєю в руках, щоб зупинити цю “ракову метастазу“.

Для багатьох жителів тилових міст війна йде “десь далеко“ – лише повітряні тривоги та ракетні обстріли нагадують їм про суворі реалії. Але не варто забувати, якою ціною дається відносно спокійне життя в більшості міст нашої країни. Тому треба допомагати нашим захисникам. Допомагати, щоб перемогти – це найкращий і єдино правильний рецепт здобуття Перемоги у цій війні для кожного українця.

Сьогодні хлопцям з 35-Ї бригади та 109-ї ТРО необхідні позашляховики. Волонтери оголосили збір коштів на автівки. Долучайтеся та допоможіть нашим захисникам якнайшвидше отримати авто. Збір коштів за посиланням.

Номер картки 5375 4112 0590 2435.

________________________________________________________________________

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” та за фінансової підтримки програми МАТРА Посольства Нідерландів в Україні.