«Людина-вовк» та Зигмунд Фройд: як психолог та його пацієнт прославили село під Одесою

Село Василівка відоме в документах із 1770 року. Тоді воно було татарським і називалося Каная Мурза. На початку XIX століття село перейменували в Шостку, потім воно називалося Шестаково, а на початку ХХ століття почало називатися Василівкою

Любителям таємниць та містики не потрібно далеко їхати, адже можна відвідати химерний маєток, який розташовано зовсім поруч – у селі Василівка під Одесою.

Великий палац, відомий також як «Лігво вовка», побудували у 1845 році як родове обійстя генерала Івана Дубицького, героя Кримської війни. Велична будівля, виконана у стилі класицизму, вирізнялася гармонійною симетрією, оздобленням, колонами, арочними вікнами та розкішним фасадом.

Назву “Вовче лігво” садиба отримала через одного зі своїх останніх власників Сергія Панкеєва, який з дитинства панічно боявся будь-яких зображень вовків і проходив лікування у знаменитого психолога Зигмунда Фройда. Саме його історія про сновидіння з вовками стала основою для одного з найвідоміших психоаналітичних досліджень ХХ століття про неврози, опублікованого у 1918 році. З метою збереження анонімності Фройд називав пацієнта в своїх працях der Wolfsmann, що перекладається як “людина-вовк”.

Подивитися як виглядає будівля та вікно кімнати, де Сергію Панкеєву щоночі снилися жахи з вовками, можна безкоштовно. Один з нав’язливих снів пацієнта привернув увагу Фройда, саме його він і намагався розшифрувати:

“Мені снилося, що то була ніч, і я лежав у ліжку (моє ліжко було розгорнуте ногами до вікна). Раптом вікно відчинилося, і я злякався, коли побачив, що кілька білих вовків сиділи на гілках прямо перед моїм вікном. Їх було шість чи сім. Злякавшись, що мене з’їдять вовки, я закричав і прокинувся. Няня підбігла до мого ліжка, щоб подивитися, що зі мною сталося. Мене ще довго переконували, що це сон; я виразно бачив, як відчиняється вікно і як на дереві сидять вовки”.

Фрейд вважав, що вовки уві сні – це ключ до того, що відбувається у психіці Сергія, а його зоофобія – це страх перед необхідністю самостійного існування. Повний висновок лікаря можна прочитати в його книзі «З історії одного дитячого неврозу» (1918).

Фотографіями поділилися на сторінці громадської організації “Україна Інкогніта”.