Фейки, що розколюють суспільство: як працюють маніпуляції та мова ворожнечі

У час війни ворог не лише атакує ракети — він атакує довіру.
Фейки, які сіють розбрат, працюють тонко: замість брехні “в лоб” — натяки, перебільшення, образи.
Іноді вони починаються з побутової фрази — “от бачиш, у них краще, а нас кинули” — і закінчуються суспільною ненавистю.

Як працюють фейки-розколювачі

Такі повідомлення рідко звучать як відверта пропаганда.
Вони грають на емоціях — на відчутті несправедливості, ревнощах, втомі.
Головна мета — роз’єднати українців, створити ілюзію, що “влада не дбає”, “армія не така”, “Одеса особлива і відокремлена”.

Часто ці меседжі з’являються у вигляді псевдоновин або постів у соцмережах, де автор начебто “пише від себе”: “Я не проти України, але подивіться, що робиться в наших селах…”

Така “людяність” створює ефект довіри. Але фейк не має на меті покращення ситуації — він просто запускає хвилю обурення.

Південний акцент: що б’ють по Одесі та Бесарабії

Російська пропаганда роками використовує специфіку регіону: багатомовність, присутність нацменшин, історичні міфи.
Ось теми, які найчастіше експлуатуються ворогом:

• “Бесарабія не відчуває себе частиною України” — через меседжі про “відсутність уваги”, “економічну ізоляцію” та “забуті села”.

• “Одеса — російське місто, яке треба “врятувати” від націоналістів” — класичний пропагандистський наратив, що підживлює міф про “особливий статус” міста.

• “Україні вже байдуже до власних нацменшин” — мовляв, “болгари, гагаузи, молдавани живуть самі по собі”.

• “Мобілізують тільки південь” — популярна теза, яку системно поширюють у телеграмі: “західняків не чіпають, воюють лише наші”.

• “Україна втомилася від війни — треба домовлятися” — подається під виглядом “закликів до миру”.

• “Українська культура витісняє все інше” — зокрема, під час обговорень перейменувань чи демонтажу пам’ятників.

Такі повідомлення подаються нібито від “місцевих”, але часто походять із проросійських пабліків, які лише імітують локальну присутність.

Мова ворожнечі — зброя не гірша за фейк

Мова ворожнечі починається там, де закінчується аргумент.
Це ярлики, знецінення, узагальнення:
“усі волонтери крадуть”, “українці самі винні”, “одесити байдужі”.

Такі фрази створюють відчуття безсилля — і підштовхують людей до цинізму.
Це саме те, чого домагається пропаганда: вимкнути емпатію, увімкнути байдужість.

Як розпізнати маніпуляцію

1. Звертай увагу на тон. Якщо текст викликає гнів або відчуття провини — перевір джерело.

2. Чи є докази? Без посилань, цифр і цитат — це думка, а не факт.

3. Хто виграє від цього меседжу? Якщо відповідь — “Росія”, це не випадково.

4. Не поширюй “для обговорення”. Алгоритми не знають, що ти проти — вони рахують перегляди.

Що можемо зробити ми

Єдність — найкраща відповідь на фейки.
Говори з людьми, пояснюй, спростовуй, показуй перевірені джерела.
Бо там, де ми зберігаємо холодний розум, дезінформація не приживається.