Чому дельфіни знову масово гинуть у Чорному морі: пояснює науковець Іван Русєв

На початку повномасштабної війни Чорне море стало місцем однієї з найбільших екологічних катастроф. Загиблих дельфінів масово знаходили не лише біля українського узбережжя, а й в інших країнах Чорноморського регіону. 

Потім хвиля загибелі дещо вщухла. Однак останніми місяцями море знову дедалі частіше виносить на берег загиблих дельфінів. 

Про причини нової хвилі загибелі, приховані наслідки війни для Чорного моря та перспективи відновлення популяції журналіст Odesa.Online поспілкувався з керівником науково-дослідного відділу Національного природного парку «Тузлівські лимани» Іваном Русєвим. 

— На початку повномасштабної війни ми спостерігали масову загибель дельфінів. Потім настав період відносного затишшя, а зараз випадки викидання тварин на берег знову почастішали. З чим це пов’язано?

— На початку війни було колосальне навантаження рашистської навали на північно-західну частину Чорного моря. Було багато їхніх кораблів, військових суден, субмарин, які створювали потужний сонарний гідроакустичний вплив на дельфінів. Цей пресинг тривав до деокупації острова Зміїний та так званих вишок «Бойко», де окупанти тримали різні пристрої стеження, що заважали працювати нашим військовим. Період із лютого по липень 2022 року став часом максимального сонарного навантаження, яке завершилося потужними бомбардуваннями під час звільнення Зміїного.

Бомбардування, вибухи та масштабне мінування акваторії стали первинними факторами ураження. Мінний вибух або сонар можуть миттєво вбити дельфіна, а можуть важко контузити його. У контуженої тварини руйнується ехонавігаційна система. Відбившись від зграї, такий дельфін втрачає здатність нормально шукати їжу та орієнтуватися. Далі запускається страшний вторинний механізм. Не маючи змоги ловити рибу ехолокацією, дельфін швидко худне і починає використовувати свій внутрішній жир, який накопичував роками. Проте цей жир, і для цього є багато наукових доказів, зазвичай хімічно навантажений і забруднений токсинами. У результаті тварина фактично автономно отруюється від власного жиру.

Додатково накладається колосальний обсяг хімічних сполук, які потрапляли в море через вибухи, а потім через харчові ланцюги також отруювали дельфінів. Через голод та інтоксикацію імунна система ссавця пригнічується. Віруси (наприклад, морбілівірус, типовий для китоподібних), які в нормальному стані живуть в організмі й не вражають тварину, активізуються. Дельфін починає хворіти й зрештою помирає від інфекцій.

— Як змінювалася статистика загибелі за роками?

— У 2022 році, за нашими оцінками, в Чорному морі через війну загинуло близько 50 тисяч дельфінів. У 2023 році – близько 20 тисяч, у 2024-му – близько 10 тисяч. У 2025 році ключовим фактором став мазут, який розлився після аварії двох російських танкерів у Керченській протоці. Тоді вилилися десятки тисяч тонн палива, що призвело до загибелі десятків тисяч водоплавних птахів, а дельфінів загинуло десь 5-7 тисяч. Загалом до весни 2026 року війна забрала життя близько 100 тисяч особин у Чорному морі.

Навесні 2026 року розпочалася нова хвиля. Активізувалися дуже потужні бої в різних частинах моря, особливо під Туапсе та Новоросійськом, де було підірвано багато танкерів. Військові дії продовжуються і біля Кінбурнської коси, островів Джарилгач та Тендра. Там у рашистів стоять стаціонарні сонари та різні підводні пристрої, які вражають дельфінів. Плюс море досі навантажене протикорабельними мінами, яких багато плаває в акваторії.

Але зараз, окрім нових вибухів, критичну роль відіграє накопичувальний ефект. За ці чотири з половиною роки на дні осіла величезна кількість хімічних отрут. Усе почалося з крейсера «Москва», який затонув неподалік від берегів нашого національного парку і має дуже великий хімічний заряд. Потім – підрив Каховської греблі, коли тисячі тонн важких металів та хлорорганічних сполук потекли в Дніпро-Бузький лиман, а звідти – в Чорне море. Додайте до цього постійні забруднення мазутом та олією, які осіли на дно у Чорноморську та біля Аджаликського лиману. До речі, сьогодні ми знову знайшли на узбережжі мазут, який вимиває через два роки після катастрофи в Керченській протоці.

Уся ця хімічна маса вмонтовується в екосистемні процеси та харчовий ланцюг, вершиною якого є дельфіни. Ослаблені бойовими пристроями та отруєні хімією тварини просто не витримують. За квітень, травень і червень 2026 року море викинуло дуже багато тіл дельфінів – приблизно стільки ж, як за аналогічний період у 2022 році. За нашими оцінками, лише за цей період у Чорному морі загинуло близько 20 тисяч дельфінів. Страждають й інші види – ми регулярно знаходимо залишки осетрових риб, які гинуть від отруєння, адже вони харчуються бентосом на дні й миттєво реагують на токсини.

— Наскільки складно вести моніторинг в умовах війни і чи відображає статистика реальну картину?

— «Тузлівські лимани» – єдиний національний природний парк на всьому великому Азово-Чорноморському узбережжі протяжністю понад 2700 км, який не є окупованим і має можливість проводити дослідження. З перших днів війни ми робимо це в різних варіантах. У 2022 році з 44 км нашої акваторії військові дозволяли моніторити лише 6 км, але зараз ми маємо доступ повсюди.

Проте відсутність доступу до решти величезної протяжності берегів дуже обмежує фактичні дані. Вести моніторинг фізично важко: пересуватися піском на машині неможливо, вона застрягає. Нам дуже допомагає Приморське відділення прикордонної служби. Вони патрулюють узбережжя на квадроциклах і повідомляють: «Там є дельфін», після чого ми виїжджаємо і досліджуємо його.

Але те, що ми бачимо на березі – це лише маленька крапля, насправді загиблих тварин набагато більше. Учені з США та Канади, які досліджували наслідки військових навчань НАТО або розливів нафти в океані, вивели чітку формулу: на берег викидає лише близько 5% китоподібних, які гинуть. Інші 95% просто тонуть у пучині моря. Саме спираючись на цю формулу, ми й оцінюємо загибель у 20 тисяч дельфінів за цей весняно-літній період 2026 року.

 

— Які наслідки для всієї екосистеми Чорного моря може мати настільки різке зменшення популяції дельфінів?

— Чорне море має дуже велику силу регенерації, але воно особливе тим, що більша його частина життєво незаселена. Через сірководень життя існує лише в межах 200 метрів від поверхні. Забруднення часів радянщини та епохи незалежності й так було великим, але воєнне навантаження стало критичним для всієї екосистеми.

Якщо для деяких організмів, як-от краби чи медузи, відновлення буде дуже швидким, то з рибою та ссавцями ситуація значно гірша. Для осетрових настали важкі часи: хоча промислового вилову зараз немає, цей позитивний фактор повністю нівелюється війною, від якої риба масово гине через отруєння.

Але найбільша трагедія буде для дельфінів. Їм знадобиться дуже багато років для відновлення, адже китоподібні стають статевозрілими пізно – через 5-10 років залежно від виду. До того ж самка народжує лише одне дитинча і потім кілька років його виховує. Тому відновлення трьох видів чорноморських китоподібних потребуватиме десятиліть.

Дельфіни – це найвищі хижаки й санітари Чорного моря, які регулюють здоров’я багатьох видів риб. Якщо не буде цього санітара на вершині харчового ланцюга, морська система деградуватиме. Водних ресурсів стане значно менше, а якість самої води суттєво погіршиться.

— У Чорному морі живуть три види дельфінів: афаліна, білобочка та азовка (морська свиня). Хто з них переживає війну найважче?

— Найбільш чутливою виявилася азовка (морська свиня) – це найменша наша китоподібна тварина. Білобочка та афаліна – більші дельфіни, хоча афаліни також сильно страждають від рук людини, зокрема через незаконне утримання в комерційних дельфінаріях.

Азовка страждає найбільше з двох причин: вона харчується придонно (де концентруються токсини) і вона надзвичайно чутлива до гідроакустичних шумів війни. Статистика нашого моніторингу невблаганна: за останні два місяці ми знайшли 74 трупи дельфінів. З них лише дві афаліни та одна білобочка. Усі інші – це азовки.

— Чи змінилася загальна поведінка дельфінів під час війни? Чи фіксуєте ви зміну маршрутів?

— Так, зміни радикальні. Наші колеги з Туреччини та Болгарії підтверджують, що під час активних бойових дій у північно-західній частині Чорного моря дельфіни масово мігрують з наших акваторій до них. У природі їхній природний шлях пролегає за годинниковою стрілкою: від Туреччини, Болгарії та Румунії – до нас. Війна змусила їх тримати зворотний шлях. Біля чужих берегів їх зараз набагато більше, ніж зазвичай, і там вони, на жаль, масово потрапляють у рибальські сітки.

Щодо нашого нацпарку, то якщо до війни ми часто бачили й фотографували живих дельфінів повсюди в прибережній зоні, то зараз зустріти їх біля берега – це величезна рідкість.

— Україна намагається довести факт російського екоциду на міжнародному рівні. Як ви вважаєте, чи достатньо у нас інструментів, щоб змусити Росію заплатити?

— Я дуже мрію про те, щоб це сталося, але наша внутрішня державна система, на жаль, буксує. За чотири з половиною роки повномасштабної війни в країні так і не створили прозорого, реального механізму та алгоритму: як оперативно збирати ці матеріали, проводити лабораторні дослідження та формувати масштабну доказову базу.

Наразі ми маємо до десятка дельфінів, за якими було проведено повноцінний розтин, а відібрані матеріали досліджувалися в атестованих спецлабораторіях Німеччини та Італії (місто Падуя). Ми вже маємо попередні офіційні докази того, що причиною смерті є саме чинники війни. Ці матеріали перебувають у кримінальному провадженні, тому розкривати деталі я не можу.

Головна проблема – брак оперативності. Зараз море часто приносить тіла дельфінів з берегів Криму чи Керчі. Вони дрейфують водою близько місяця, їхні тканини розкладені, тому відібрати якісний кондиційний матеріал для токсикологічного чи гістологічного аналізу вже неможливо. А коли виносить свіжі трупи, у нас немає оперативної логістичної можливості їх забрати.

Нещодавно був випадок, коли ми знайшли свіжу 250-кілограмову афаліну, яка щойно померла. Доставили її в Подільськ, але там не працював холодильник у лабораторії. Поки везли в інше місце, час було втрачено, і довелося повернути тіло в море для природного розкладання. Унікальний шанс зібрати докази було упущено через відсутність чіткого механізму.

Проте робота тримається. Нам вдалося зберегти кілька придатних екземплярів. В Одеському національному університеті ім. Мечникова заплановано проведення спеціального комісійного розтину. Там спільно працюватимуть прокуратура, поліція, ветеринари та наш представник, щоб відібрати матеріали для чергового лабораторного дослідження та поповнити базу доказів екоциду.

— Що сьогодні може зробити звичайна людина, якщо побачить на узбережжі пораненого або загиблого дельфіна? Куди звертатися?

— Перша дія – зробити якісне фото, зафіксувати точні географічні координати (геолокацію) та негайно зателефонувати до Національного природного парку «Тузлівські лимани», або написати особисто мені. У мене у Facebook є прямий номер телефону, можна писати в особисті повідомлення. Ми реагуємо оперативно. Якщо локація доступна і труп свіжий, ми забираємо його в морозилку для подальших експертиз. Якщо ні – виїжджаємо на місце, досліджуємо стан тварини та фіксуємо поранення, що вкрай важливо.

— А якщо тварина ще жива, але викинулася на мілину? Люди зазвичай намагаються щосили випхати її назад у воду…

— Якщо дельфін (особливо азовка) наодинці з’являється впритул до берега – це головна ознака того, що тварина важко контужена, відбилася від зграї й перебуває у стані глибокого шоку. Коли люди починають чіпати її руками, шуміти, намагатися силоміць запхати у воду – вони лише багаторазово посилюють цей стрес. В організмі ссавця запускається незворотний механізм, і дельфін, найімовірніше, помирає за кілька днів.

Будь ласка, не чіпайте живу тварину! Забезпечте їй спокій та негайно поінформуйте нас.

Також повідомте про цей випадок на гарячу лінію обласної прокуратури. Наше спільне завдання — оперативно направити фахівців, зафіксувати факт контузії як прямий доказ впливу війни та використати ці матеріали для захисту нашої природи на міжнародному рівні.

Фото: FB-сторінка Івана Русєва

_______________________________________________________________________

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.