До аптеки без перешкод: наскільки зручні одеські аптеки для маломобільних людей

В Одесі аптеку іноді не потрібно навіть шукати. На одному кварталі їх може бути кілька, а в сусідньому будинку — ще одна. Не виявилося потрібного препарату в одній — можна зайти до наступної. Не влаштовує ціна — порівняти з іншою.

Принаймні так це працює для людини, яка без особливих труднощів ходить містом і долає сходинки.

Для людини на кріслі колісному звичайний пошук ліків може перетворитися на зовсім інший маршрут. Спочатку потрібно перевірити не ціну і навіть не наявність препарату, а чи можна взагалі потрапити до аптеки. Якщо ні — шукати наступну. І наступну.

Odesa Online обійшов велику кількість аптек у різних частинах міста. Ми не складали рейтинг мереж і не намагалися перевірити кожну аптеку Одеси — при їхній кількості це навряд чи можливо. Натомість дивилися на те, чи може маломобільна людина пройти весь шлях від тротуару до приміщення аптеки без сторонньої допомоги.

Картина виявилася дуже різною. Є сучасні аптеки з входом майже врівень із тротуаром та розсувними дверима. Є нормальні пандуси й підйомні платформи. Але значно частіше доступність складається з окремих елементів, між якими раптом з’являється нова перешкода.

Аптек справді багато — але це не означає, що кожна доступна

Масштаб аптечної мережі на Одещині добре видно хоча б за програмою «Доступні ліки». Станом на 22 травня 2026 року майже півтори тисячі аптечних точок області уклали договори з Національною службою здоров’я України на роботу за програмою. У 2025 році ліки й медичні вироби за нею отримали 332 тисячі жителів області. Це не загальна кількість усіх аптек Одещини, але цифра показує, наскільки великою є сама мережа.

З 4 травня 2026 року програма «Доступні ліки» охоплювала 778 позицій лікарських засобів і медичних виробів, а по Україні за нею працювали понад 17,3 тисячі аптечних закладів. При цьому сама Одеська ОВА звертала увагу: сума доплати може залежати від роздрібної ціни конкретного препарату в конкретній аптеці.

Тобто можливість вибирати аптеку справді має значення — через наявність потрібного препарату, ціну або умови його отримання. Але не для всіх цей вибір однаково широкий.

В Одесі станом на 1 січня 2025 року на обліку у виконавчих органах міськради перебували 71 833 дорослих та 5 393 дитини з інвалідністю. Серед дорослих 3 569 людей мали ураження опорно-рухового апарату, ще 1 211 — порушення зору.

До маломобільних груп при цьому належать не тільки люди з інвалідністю. Тимчасова травма, милиці, похилий вік, вагітність, дитячий візок також можуть перетворити кілька сходинок на проблему.

Доступна аптека — це не добра воля власника

Для аптек вимоги тут навіть жорсткіші, ніж може здатися.

Роздрібна торгівля лікарськими засобами є ліцензованою діяльністю. Ліцензійні умови прямо зобов’язують власника аптеки створити необхідні умови для вільного доступу людей з інвалідністю та інших маломобільних груп до приміщення відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів. Причому відповідність має бути документально підтверджена сертифікованим фахівцем із технічного обстеження будівель.

22 травня 2026 року Держлікслужба оприлюднила рішення, яким одному із суб’єктів господарювання відмовили у внесенні нового місця роздрібної торгівлі до ліцензійного реєстру саме через порушення пункту 165 Ліцензійних умов: під час перевірки встановили, що необхідних умов для вільного доступу маломобільних людей до приміщення не створено.

Що означає «зробити доступно»

ДБН — Державні будівельні норми — регламентують не тільки сам факт наявності пандуса.

Для відкритого пандуса на доступному маршруті максимальний ухил становить 8%, а ширина при однобічному русі — не менше 1,2 метра. Після кожного підйому має бути горизонтальний майданчик, а значні перепади висоти потребують поручнів.

Вхідні двері мають проєктуватися без порогів, а якщо поріг необхідний, його висота не повинна перевищувати 2 сантиметри. Двері для користування маломобільними людьми рекомендовано робити автоматичними або з примусовим відкриванням; максимальне зусилля для відчинення дверей за нормами не повинно перевищувати 3 кг.

І дуже показова саме для аптек деталь: кнопка виклику працівника не є заміною доступному входу. Держлікслужба роз’яснювала це власникам аптек ще після введення сучасних норм: кнопку можна використовувати як додатковий засіб зв’язку, але вона не є елементом доступності чи «розумним пристосуванням».

Логіка проста: безбар’єрність передбачає, що людина може отримати послугу максимально самостійно, а не лише тоді, коли знайдеться хтось, хто вийде їй допомогти.

Пандус може бути та скористатися важко

У кількох оглянутих нами аптеках пандуси виглядають цілком придатними для користування. Але потім починаються деталі.

Біля однієї аптеки нижній край пандуса впирається у пошкоджене покриття. Тобто перешкода виникає ще до того, як людина взагалі почала підйом.

В іншому місці на шляху до обладнання для маломобільних відвідувачів поставили генератор. Під час відключень електрики він, зрозуміло, потрібен самій аптеці. Але така дрібниця добре показує проблему: доступність існує не тоді, коли обладнання одного разу встановили, а тоді, коли шлях до нього залишається вільним щодня.

Є й пандуси, ухил яких виглядає досить значним. Ми не робили професійної технічної експертизи й тому не називаємо конкретний об’єкт таким, що порушує ДБН. Але для людини на кріслі колісному практичне питання простіше за будівельні розрахунки: чи зможе вона піднятися цим шляхом сама.

Платформа — не завжди доступність

У кількох аптеках встановлені спеціальні підйомні платформи.

Для старих будівель, де немає місця для довгого нормативного пандуса, це цілком нормальний спосіб забезпечити доступ. Самі будівельні норми передбачають підйомні механізми як можливе рішення.

Але і тут недостатньо самого факту встановлення. До платформи потрібно безперешкодно під’їхати. Вона має працювати. Не повинна бути заблокована сторонніми предметами. Людина має розуміти, як нею скористатися.

Тобто металева конструкція із символом крісла колісного біля фасаду ще не є доказом того, що маршрут працює.

Пандус до дверей — а за дверима знову сходи

Найпоказовіший із побачених нами прикладів виглядає майже парадоксально.

До входу в аптеку зробили похилий шлях. Людина на кріслі може дістатися дверей. А одразу за ними — сходинки.

У такому разі окремий елемент доступності виконаний, а самої доступності до торгової зали немає.

Саме тому ми протягом усієї серії про безбар’єрність дивимося не на табличку, кнопку або пандус окремо, а на безперервний шлях.

Для аптеки цей шлях дуже короткий: тротуар — вхід — торговельна зала. Та достатньо однієї сходинки посередині, щоб він закінчився.

І знову двері

Ще одна проблема повторюється у різних типах установ — звичайні двері.

Людина піднімається пандусом, доїжджає до входу, а далі має самостійно потягнути двері, втримати їх і водночас проїхати кріслом.

Для людини, яка ходить, це рух на кілька секунд. На кріслі колісному він може бути значно складнішим.

Саме тому особливо добре виглядають сучасні аптеки, де вхід знаходиться практично на одному рівні з тротуаром, а двері розсуваються автоматично.

Але серед оглянутих нами аптек це радше хороший приклад того, як може бути, ніж типовий варіант.

«Ми до вас вийдемо» — допомога є, самостійності немає

Кнопки виклику біля аптек трапляються часто.

Працівник може вийти, запитати, які ліки потрібні, принести препарат, прийняти оплату. І в конкретній ситуації така допомога справді може врятувати людину від необхідності шукати іншу аптеку.

Але у торговій залі можуть стояти інші покупці. Фармацевт може в цей момент відпускати рецептурний препарат, проводити розрахунок чи консультувати іншу людину. Відповідно, відвідувач зовні залежить від того, коли працівник зможе залишити своє робоче місце та вийти.

Саме тому кнопка — корисне доповнення, але не рівноцінна заміна можливості просто зайти до аптеки.

А доставка?

Частину проблеми сьогодні можна обійти за допомогою інтернет-замовлення та доставки. Законодавство дозволяє ліцензованим аптекам здійснювати електронну роздрібну торгівлю лікарськими засобами та організовувати їх доставку кінцевому споживачу.

Для людини з обмеженою мобільністю це важлива можливість.

Але умови доставки відрізняються між мережами, вона може передбачати додаткову оплату або мінімальну суму замовлення. Крім того, людина не повинна бути змушена платити більше лише тому, що фізично не може зайти до найближчої аптеки.

Та й інколи ліки потрібні не завтра і не за кілька годин, а зараз.

Аптек багато. Доступний вибір менший

Наші поїздки не дають підстав сказати, що одеські аптеки недоступні всі без винятку.

Ми побачили хороші сучасні входи, нормальні пандуси, підйомні платформи, кнопки виклику. Видно, що аптеки намагаються пристосовувати навіть приміщення у старих будинках, де створити безбар’єрний маршрут значно складніше.

Так само добре видно інше: елементи доступності дуже часто існують окремо один від одного.

Пандус є — але до нього веде розбита плитка. Платформа встановлена — але біля неї з’являється перешкода. Пандус довів до дверей — а за дверима сходи. До входу вдалося дістатися — але двері треба відчинити самому.

Для здорової людини велика кількість аптек означає вибір: у цій немає потрібного препарату — зайду в наступну; тут дорожче — пройду ще квартал.

Для людини з порушеннями мобільності цей вибір значно вужчий.

До назви препарату та його ціни додається ще один критерій: чи зможу я потрапити до цієї аптеки самостійно.

І саме тому справжня доступність починається не з пандуса, платформи або кнопки біля дверей. Вона починається там, де людині взагалі не доводиться думати, яким чином вона потрапить усередину.