Чи справді на Одещині “нашестя павуків”: кого справді варто остерігатися

Останнім часом у соцмережах та розмовах знову можна почути про нібито нашестя небезпечних павуків. Утім, подібні чутки ширяться практично щороку, особливо влітку. Тож Odesa Online вирішила з’ясувати, які павуки та інші потенційно небезпечні членистоногі насправді мешкають на Одещині, хто з них може становити загрозу для людини, як уникнути небажаної зустрічі та що робити у випадку укусу.

Про це ми поговорили зі старшою науковою співробітницею лабораторії захисту рослин Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Ольгою Делі.

— Пані Ольго, чи справді на Одещині багато небезпечних павуків? І одразу уточнимо: павуки — це комахи?

— Ні, павуки — це членистоногі класу павукоподібних. Загалом в Україні налічується приблизно півтори тисячі видів павуків, а для Одеської області зареєстровано близько 600 видів. Найнебезпечнішим серед них вважається каракурт, або чорна вдова. Його отрута може бути небезпечною для людини. Водночас смертельних випадків від укусу каракурта в Україні не зареєстровано.

На Одещині є райони, де каракурта зустрічають доволі часто. Медики там знають про цю проблему і вміють надавати допомогу постраждалим.

— Як зрозуміти, що людину міг вкусити саме каракурт?

— Одна з характерних особливостей — біль не залишається лише в місці укусу, а поширюється по тілу. Отрута каракурта сильно впливає на нервову систему. Люди, яких він кусав, описували, зокрема, дуже сильне відчуття страху.

Якщо ж кусає більшість інших павуків, біль переважно локалізований у місці укусу.

— Де на Одещині можна зустріти каракурта?

— Зокрема, у південних районах області. Треба бути уважними й під час відпочинку на схилах біля Тилігульського чи Куяльницького лиманів. Варто перевіряти одяг та взуття перед тим, як їх одягати.

Головне правило взагалі дуже просте: якщо ви бачите павука і не знаєте, що це за вид, не треба брати його руками. Павуки не полюють на людей і першими на них не кидаються. Укуси переважно відбуваються через випадковий контакт: людина працює на городі, щось збирає, не помічає павука і випадково хапає його.

— Як виглядає каракурт?

— Найнебезпечніший для нас вид має оксамитово-чорне забарвлення. Самка досить велика — приблизно з десятикопійчану монету. Побачили такого павука — руками його не чіпайте.

— Які ще павуки Одещини можуть завдати людині неприємностей?

— Наприклад, тарантул. Самки в нього досить великі, самці менші. Укус самки може спричинити сильний біль та алергічну реакцію.

Є також жовтий павук — хейракантіум. Зараз він досить поширений на півдні Одеської області. Коли вдень спекотно, а вночі стає прохолодно, ці павуки іноді заходять до будинків, ховаючись від перепадів температури.

Після укусу хейракантіума може виникнути досить сильний набряк і пульсуючий біль протягом кількох годин. Я сама колись пережила такий укус.

— Що робити, якщо вкусив каракурт?

— Якщо людину вкусив каракурт, у перші одну-дві хвилини необхідно припекти місце укусу — наприклад, за допомогою сірника або запальнички. Отрута каракурта має білкову структуру, а під дією високої температури відбувається денатурація білка. Відсмоктувати отруту не потрібно. Після цього постраждалого необхідно обов’язково доставити до найближчої лікарні, щоб медики надали кваліфіковану допомогу.

— А якщо павук вкусив дитину?

— До цього потрібно поставитися особливо уважно. Навіть після укусу невеликого павука в дитини можуть з’явитися почервоніння, набряк, підвищитися температура. Діти загалом сильніше реагують на такі укуси.

— Але павуки — не єдині невеликі мешканці Одещини, зустріч із якими може виявитися неприємною. Наприклад, у нас є сколопендри. Наскільки вони небезпечні?

— В Одеській області справді зустрічається сколопендра. Це досить велика багатоніжка — приблизно від 10 до 20 сантиметрів — з отруйними залозами.

Зазвичай вона ховається у вологих місцях і пересувається поверхнею ґрунту. Навесні та восени, коли відбуваються перепади температури, сколопендра може заходити до приміщень, щоб сховатися.

Першою на людину вона не кидається, укуси відбуваються випадково. Але укус досить болючий: виникають сильний набряк та почервоніння, може підвищитися температура. Особливо важко такі укуси переносять діти.

— Як уникнути укусу сколопендри?

— Якщо працюєте на городі й підіймаєте шматок дерева, шифер чи щось подібне, робіть це обережно і беріться зверху, а не підсовуйте пальці знизу. Під предметом може ховатися сколопендра.

— Серед жуків теж є небезпечні?

— Є види, яких краще не брати руками. Наприклад, навесні в нас часто можна побачити жука-майку. Він має характерне блискуче металеве забарвлення та недорозвинені крила.

Якщо взяти його в руки, жук, захищаючись, виділяє гемолімфу. Потрапляння цієї речовини на шкіру може спричинити серйозне місцеве ураження. Інші види жуків також можуть виділяти гемолімфу, здатну викликати алергічну реакцію.

— А як щодо звичних нам бджіл та ос?

— Їхня отрута є сильним алергеном, тому особливо обережними потрібно бути людям, які вже знають про свою сильну алергічну реакцію на укуси.

Водночас бджоли зазвичай не чіпають людей, якщо їх не провокувати. Поблизу пасік варто уникати різких запахів — зокрема парфумів, диму та алкоголю, на які бджоли можуть реагувати.

При цьому боятися бджіл як таких точно не варто. Вони мають величезне значення для сільського господарства, адже є одними з головних запилювачів. Пасіки навіть спеціально розміщують біля садів і полів, щоб поліпшити запилення та підвищити врожайність. Така практика поширена і в Україні, і в Європі.

— Тобто розмови про «нашестя небезпечних павуків» не означають, що людям треба боятися виходити на природу?

— Треба просто бути уважними. Павуки першими на людей не нападають, більшість небажаних контактів відбувається випадково. Не потрібно брати руками незнайомих павуків, комах чи інших членистоногих, варто оглядати одяг і взуття після відпочинку на природі та бути обережними, працюючи на городі.

А якщо після укусу або контакту виникає сильний набряк, виражена алергічна реакція чи значне погіршення самопочуття, необхідно звернутися по медичну допомогу. У кожної людини реакція може відрізнятися залежно від віку, стану здоров’я та супутніх захворювань.