Без газу, води та світла: як виживає Дружківка — місто, якого майже не залишилося

Дорога сюди нагадує кадри з апокаліптичного фільму: спалені вщент автівки та пошкоджені будинки. За кілька кілометрів звідси — окупована Костянтинівка, а сама Дружківка сьогодні застигла у моторошній тиші. Тут більше немає поліції, лікарень чи ДСНС, а на все колись живе місто працюють лише дві крамниці.

Кореспондент Odesa Online відправився у прифронтову Дружківку, аби на власні очі побачити, як виживає місто. 

 

По обидва боки дороги з Краматорська до Дружківки — безліч спалених автомобілів та понівеченої техніки. Маскувальні сітки, натягнуті над автошляхами, рятують далеко не завжди.

У самому місті вулиці абсолютно пусті, а будинки зруйновані. За словами місцевих мешканців, тут немає газу, води та світла, не працюють лікарні, немає поліції та підрозділів ДСНС.

 

На все місто залишилося лише два продуктових магазини.

«Раніше ми їздили по продукти до Краматорська і привозили сюди. На щастя, наше авто в цих поїздках не постраждало. Але наразі вже все, більше не їздимо. Ми закрили всі точки, товари з них звезли в один магазин — розпродаємо залишки та будемо виїжджати», — розповіла продавчиня Світлана.

Останнє відділення «Нової пошти» зачинилося в місті ще 9 червня. Проте, на подив, у Дружківці досі працює одна «Укрпошта» — там літні люди, які не схотіли евакуюватися, все ще можуть отримати пенсії.

Але, як нам повідомили працівники, незабаром і це останнє відділення планують зачинити.

 

Гуманітарну допомогу в Дружківку вже місяць як припинили возити, а питну воду місцеві набирають у двох колодязях, які ще працюють. Дехто бере питну воду в церкві.

«У нас було найкраще місто, а зараз усе зруйноване. Кожного дня летять FPV-дрони, КАБи, щодня є загиблі. Немає ні газу, ні світла — виживаємо як можемо», — розповів місцевий житель Ігор.

Чоловік уже на пенсії, у нього хвора дружина-пенсіонерка та літня теща.

«Ось везу тещі їжу — вона хворіє, сама нікуди не ходить, а виїжджати не хоче. Ось і сиджу, бо не можу її покинути», — додав Ігор.

 

Досі працюють два Пункти Незламності, куди люди приходять зарядити телефони та спіймати зв’язок. Ці пункти організували самі ж місцеві мешканці.

«Раніше по місту було багато таких пунктів, але десь місяць тому всі зачинилися. Люди виїжджають, наразі тут майже нікого немає», — розповів працівник одного з пунктів Сергій.

На вулицях і справді порожньо. Інколи хтось проїде на велосипеді чи пройде пішки. Проте більшість містян спілкуватися не бажають. На питання, чому не виїжджають, відповідають, що немає куди їхати, бракує грошей на оренду житла або ж немає родичів, які могли б допомогти.

 

«Що вам сказати, хорошого нічого немає. Щодня прилітає, ми вже втомилися», — поділилася місцева жителька Галина.

За словами жінки, вона планує евакуюватися, але тягне до останнього — все сподівається, що якось минеться.

Проте військові, які супроводжували нашого кореспондента, ставляться до такої позиції критично:

«До нас зверталися люди по допомогу з виїздом, і ми їх вивозили. Але зараз вивезти цивільну родину з Дружківки — це ціла спецоперація. Військові ризикують своїм життям, проводячи евакуацію цивільних. Ми, звісно, не відмовляємо, але це варто було робити раніше», — каже військовий.