Бериславщина: життя звільнених сіл через два роки після деокупації (фото, відео)

Ми приїжджаємо сюди майже з перших днів звільнення правобережної Херсонщини. Радіємо відновленню, засмучуємося через труднощі, намагаємося допомагати як журналісти. Цього разу ми побували в кількох селах, поспілкувалися з їх жителями та представниками місцевої влади. Та ще раз впевнлся, що нас,українців, не злякають та не зламають ні знищене житло, ні зруйнована інфраструктура, ні ворожі обстріли. Ми відновлюємо пошкоджене та будуємо нове.

Високопілля

Колишній районний центр Херсонської області. В результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Високопільського району селище стало центром громади та увійшло до складу Бериславського району.

Про те, що Високопілля було райцентром, нагадує зруйнована війною колишня будівля районної адміністрації, де пізніше була розташована селищна рада. Сьогодні від неї залишилися стіни, і то не повністю – ні даху, ні вікон немає. Всередині  – уламки меблів та оргтехніки, розкидані папки та папери.

Як розповів нам начальник Високопільської селищної військової адміністрації Костянтин Стародумов, будівлю відновлять, але не повністю. Чотириповерхова будівля тепер не потрібна, для селищної ради вистачить двох поверхів. Вже є проєктно-кошторисна документація, згідно з якої верхні поверхи демонтують.

Більше вцілів Будинок культури, тут зруйновано дах.

Неподалік розташований універмаг, який, хоча весь в слідах від куль та осколків, але працює.

Загалом в селищі внаслідок воєнних дій зруйновано або пошкоджено близько 40% будівель. Але з кожним приїздом ми спостерігаємо як триває процес відбудови. Сьогодні тут відновлено інфраструктуру, є світло, газ і вода. Продовжується відновлення пошкодженого житла та соціальних об’єктів.

Особливої уваги потребує відновлення школи та лікарні. Як пояснив Костянтин Стародумов, наразі йде пошук донорів для відбудови лікарні, адже місцевий бюджет «не потягне» такий великий об’єкт. В планах  – створити на базі лікарні соціальний гуртожиток санаторного типу, де зможуть розмістити тих, хто наразі потребує житла.

Зате ще навесні розпочався капітальний ремонт Високопільської школи, також на території навчального закладу будують укриття. Планується, що відновлення школи буде завершено навесні наступного року, а укриття буде готове вже в нинішньому році.

Ольгине

Зовсім по-іншому виглядає невелике село Ольгине. Тут і до повномасштабного вторгнення проживали 250 осіб, а зараз мешкає лише третина. Втім, і так для села це немало, адже одразу після окупації тут залишалося лише 20 жителів.

Багатьом мешканцям села повертатися просто нікуди – в населеному пункті були зруйновані або пошкоджені майже всі будинки. Тут і досі повністю не відновлена інфраструктура, хоча є світло та зв’язок. Існує проблема замінування – вулиці розміновані, але в навколишніх полях все ще чатує небезпека, та й у власних городах люди періодично знаходять смертельно небезпечні предмети.

Попри існуючі програми, проблема відновлення житла в селі теж залишається гострою.

За програмою “Пліч-о-пліч” поки що відремонтували лише кілька будинків, наразі ці роботи зупинилися. Власники повністю зруйнованих будинків отримують компенсації за програмою “єВідновлення”, але цих коштів недостатньо для повного відновлення житла.” Ці люди скоріш за все в рідне село не повернуться.

Католицька організація “Карітас” відновила місцевий ФАП, який теж постраждав від обстрілів. Однак, наразі у фельдшерсько-акушерському пункті немає обладнання і постійного медичного персоналу. Тимчасово медичну допомогу населенню надають терапевт, психолог та соціальний працівник, які приїжджають сюди раз на місяць.

Давидів Брід

В це село ми заїжджаємо майже кожну нашу поїздку на Херсонщину. Як і в кожному населеному пункті, де відбувалися активні бойові дії, тут багато руйнувань: понад 260 житлових будинків були пошкоджені або повністю зруйновані. Крім того, постраждала інфраструктура села: школа, будинок культури, пошта, дитячий садок та амбулаторія. Село було заміноване.

Але люди повернулися до села. Для прикладу – до війни тут проживало 960 осіб, а на момент звільнення від окупантів тут було лише 50 людей. Але зараз тут вже мешкають 670 осіб, серед яких 600 – корінні жителі, а 70 – внутрішньо переміщені особи.

Житлові будинки відновлювали у рамках всеукраїнської програми відновлення постраждалого від війни житла «Пліч-о-пліч». Також власники зруйнованих будинків подавали заявки в рамках державної програми «еВідновлення» і вже отримали гроші. Втім, як і в інших селах, люди скаржаться, що грошей від програми «еВідновлення» на повноцінний ремонт не вистачає.

Допомагали і волонтерські та благодійні організації, але тоді йшлося здебільшого про первинний ремонт покрівлі та закриття вікон плівкою, а також про допомогу будматеріалами.

Але, незважаючи на всі негаразди, процес відновлення Давидового Броду йде повним ходом. Так,  весною староста села Віктор Сокиряк розповідав про відновлення водопостачання у селі. Стара водопровідна система була зруйнована обстрілами, тому довелося встановлювати нову водонапірну вежу та прокладати нові труби. Зараз роботи вже на завершальному етапі: понад кілометр нових труб прокладено, і незабаром перші жителі зможуть користуватися водою.

А ще в селі будується нова амбулаторія – стара була повністю зруйнована. Якщо в минулий раз на місці майбутнього медзакладу був лише котлован, то тепер уже з’явився фундамент та підвальне приміщення. Будівництво рухається швидкими темпами.

А поки що міжнародна медична гуманітарна організація «Лікарі без кордонів» встановила в селі тимчасову будівлю. Сюди приїжджають фахівці та привозять обладнання: в дні прийому вони надають консультації та проводять обстеження  – рентген, томограму, УЗД, беруть аналізи. Навіть така маленька амбулаторія забезпечує потреби майже 700 осіб.

Керує тут медсестра Наталія Кириленко, яка з радістю розповідає, що в цьому році в селі народилося п’ятеро малюків, і ще четверо місцевих жительок готуються стати матусями.

Всього в селі наразі проживає близько сотні дітей, тому вкрай актуальним є відновлення школи та дитячого садочка, тим більше що в школі будуть навчатися і учні із сусідніх сіл. Наразі ще немає коштів, але відмовлятися від цих планів тут не збираються.

***

Три села, з загальною бідою і кожне зі своїми особливостями. Але головне – кожне із них поступово відбудовується. А ми слідкуємо за змінами і бажаємо найважливішого – повернення мирного життя на нашу землю.