Щодня під суцільними обстрілами – Костянтинівка, ще одне місто Донеччини, яке росіяни вирішили стерти з лиця землі

Останні декілька тижнів авіаобстріли тут кожного дня, а також артилерія та дрони. В місті не працюють банки, зачинені багато магазинів, часто немає води та світла.

Прифронтове місто Костянтинівка більшість військових ще декілька місяців тому могли назвати тихим та безпечним. Але наразі це вже не так. Велика часть міста зруйнована, а люди ховаються від щоденних обстрілів. Комендантська година в Костянтинівці триває з 15:00 до 11:00, зачинені банки, супермаркети, кафе.

“Кожного дня гатить, по декілька разів за день. Квартиру в донькі розбили, на всьому районі немає ні води ні світла“, – розповідає Галіна. 

Жінка працює в місцевій лікарні. Поки працює, але добиратися на роботу важко. Залишилось лише декілька громадських та декілька часних автобусів. 

Як каже Галина, приватні маршрутки ходять взагалі незаплановано, можна чекати й годину. Громадського транспорту залишилось теж вкрай мало. 

Лікарні поки працюють. Швидка приїжджає, якщо немає обстрілів. Також у місті є комунікації, після обстрілів їх ремонтують, як можуть. 

Жінка планує евакуюватись, але кожного дня відкладає.

“Важко виїхати, тягне тут все. Тут моя робота, мій дім. Покинути все – або прилетить, або відмородерять самі місцеві. Донька виїхала. Кличе кожного дня, але важко мені все покинути. Все нове тільки в квартиру купила. Якось живемо, сподіваємось, чогось чекаємо. Чекаємо чогось хорошого, але коли воно буде“,- розповідає Галина.

Поки в місті залишаються рятувальники та частина поліції. Інші вже евакуювались. Як кажуть місцеві, пожежі доводиться гасити кожного дня, та не один раз. 

“Гатять, як подуріли. Подуріли просто. Це останні дні вони свої рахують, чи що“, – вздихає Світлана.

Жінка живе одна. Коли дуже бомбить біжить до сусідів ховатись. Каже поруч з кимось не так страшно. Родичів у Світлани немає, є тільки хата, яку вона нажила за все своє життя та старі фотографії, які жінка під час інтерв’ю спалила на кострі.

“Ну як прилетить до хати – вони всі поразлітаються, ось і вирішила спалити”, – сказала Світлана. 

Пересуватися Світлані важко, під час одного з обстрілів у жінки стався інсульт. Наразі вона трохи підлікувалась, але що далі робити, та як жити – жінка не знає. 

Єдине, що вона знає, що не хоче, щоб її фотографії літали по вулиці, якщо її не стане.

За словами місцевих мешканців, якщо тиждень не виходити на вулицю – то місто не впізнати. Знищують росіяни майже все.

“Багато розбитих будинків, ринок розбито. Нещодавно в будинок прилетіло. Чоловік з жінкою спали. Обох вбило. І чоловіка і жінку. Прилітає коли хочеш. І вночі і вранці. Лягаємо і думаємо, прокинимось чи ні. В мене дві доньки, поки тут. Працюють. Коли йдуть до роботи також не знаю, повернуться чи ні“, – розповідає мешканка Валентина.

Ані школи, ані дитячого садку в місті немає. Все, що було – росіяни вже знищили. Лікарні хоч і працюють, але більшість лікарів з міста виїхали. 

Комунальні служби кожного дня намагаються встигнути ліквідувати нанесену шкоду, але після обстрілів деякі райони бувають і тижнями без світла та води. 

Покинули Костянтинівку приблизно 1/4 місцян. Ті хто залишився не живуть, а існують, сподіваючись тільки на українських військових.