Козацька Одеса: які райони міста зберігають дух минулих століть

Хоча дехто досі вважає, що Одесу  заснували у 1794 році, ще задовго до цього її територія була заселена запорізькими козаками. Вони не тільки воювали з османами за ці землі, а й облаштовували тут свої поселення, залишаючи слід у топоніміці міста. Сьогодні ми розповімо про райони Одеси, які мають козацьке минуле.

Пересип – осередок чорноморських козаків

Пересип — це місце, яке сьогодні асоціюється з індустріальними пейзажами, портовими кранами і нескінченним шумом залізниці. Але два століття тому тут жили козаки. Вони заснували слободу на узбережжі, займалися рибальством, будували оселі та складали ту основу, на якій пізніше постала Одеса. Їхні імена збереглися лише у назвах вулиць, а їхня історія — у міських легендах та архівних документах. Проте Пересип і досі зберігає дух тих, хто був тут першим.

Після ліквідації Запорозької Січі частина козаків вступила до Чорноморського козацького війська. У 1789 році вони взяли участь у штурмі фортеці Хаджибей, і після перемоги їм дозволили залишитися на цих землях. Переселенці осіли на Пересипу, де почали зводити свої перші поселення. Топографічний план Одеси 1797 року фіксує дев’ять кварталів, відведених спеціально для козаків, а вже у 1798 році їх стало 23. Так народилася Чорноморська слобідка — місце, де колишні запорожці заклали підвалини майбутнього великого міста.

Козаки займалися мореплавством, рибальством, торгівлею та будівництвом. Вони споруджували будинки з черепашнику, який самі ж і видобували. У підземних галереях, що залишилися після їхньої роботи, пізніше сформувалася система одеських катакомб. Вони прокладали торговельні шляхи і закладали фундамент для портової економіки. Хоча слобода була лише частиною молодого міста, її значення для розвитку Одеси важко переоцінити.

Пересип, кінець ХІХ ст.

Сьогодні від козацького Пересипу залишилося небагато. Деякі старі будівлі зберігають сліди минулого: на їхніх фасадах можна знайти вигравірувані символи шабель, тризубів чи хрестів, які свідчать про їхніх перших господарів. Дослідники стверджують, що катакомби під Пересипом можуть мати козацьке походження, адже саме запорожці першими почали тут добувати камінь. Але найголовніше, що нагадує про ті часи, — це назви вулиць: Чорноморського Козацтва, Отамана Головатого, Отамана Чепіги. Вони стали своєрідними пам’ятниками людям, які закладали основу Одеси ще тоді, коли її офіційно не існувало.

Пересип сьогодні

Шкодова гора – місце козацьких поховань

Шкодова гора  – це місце, яке  зберігає пам’ять про українців, що оселилися на цих землях після падіння Запорозької Січі. Саме тут, у кінці XVIII століття, сформувалося одне з найдавніших козацьких кладовищ України – Куяльницьке.

Після ліквідації Січі частина запорожців залишилася на території Північного Причорномор’я, не бажаючи переселятися на Кубань. Деякі з них осіли біля Хаджибейського лиману, оселяючись у печерних оселях у м’якому вапняку, який здавна використовували для будівництва. Тут вони жили, займалися рибальством, торгівлею сіллю, розводили худобу. А коли приходив час, їх ховали на пагорбі Шкодової гори, звідки відкривався краєвид на море та лиман.

Це кладовище стало своєрідним пантеоном чорноморського козацтва. Найдавніші поховання тут датуються 1791 роком, що свідчить про постійну присутність запорожців ще до офіційного заснування Одеси. Кам’яні хрести, частина яких була витесана ще у XVIII столітті, мають характерні козацькі символи, а деякі могили вкриті старовинними написами, які ледве розпізнаються крізь сліди часу.

Кладовище на Шкодовій горі

Сьогодні Шкодова гора та її кладовище залишаються місцем, яке потребує збереження та дослідження. Тут можна знайти сліди минулих епох, доторкнутися до історії, яка формувала Одесу задовго до її перетворення на портову столицю. Але головне – це пам’ять про козаків, що першими назвали ці землі своїм домом.

Кладовище на Шкодовій горі

Молдаванка – сліди запорожців у міській забудові

Молдаванка – один із найвідоміших районів Одеси, який сьогодні асоціюється із двориками, колоритними мешканцями та кримінальними історіями.

Двір на Молдаванці

Проте мало хто знає, що за сотню років до того, як Молдаванка стала частиною міста, тут жили запорожці. Їхні сліди розчинилися у міській забудові, але історія зберегла факти, які вказують на козацьке походження цього району.

Козаки зводили будинки, займалися ремеслами та торгівлею. Відомо, що серед перших мешканців цієї місцевості були козацькі родини з характерними українськими прізвищами: Байда, Величко, Головата, Нечай.

Район поступово заселявся також молдавськими купцями та переселенцями, звідки й походить його назва. Але забудова Молдаванки ще довго зберігала козацькі риси. Вулиці тут прокладали хаотично, як це було прийнято в козацьких слободах. Будинки мали характерні одноповерхові споруди з глибокими підвалами, які, за деякими версіями, могли використовуватися ще козаками для зберігання зерна та товарів.

Молдаванка сьогодні

Сьогодні від того періоду майже нічого не залишилося. Старі будинки перебудовані, а про козацьке минуле Молдаванки нагадують лише архівні записи. Проте історія цього району була б неповною без згадки про тих, хто жив тут задовго до появи бандитських легенд та двориків із білизною на мотузках.

Слобідка – поселення вільних козаків

Слобідка — район, який не одразу потрапляє в центр уваги, коли говорять про козацьку спадщину Одеси. Проте саме тут, ще до офіційного заснування міста, жили козаки, які не бажали підкорятися жорсткій адміністративній системі імперії. Слободи, тобто вільні поселення, традиційно засновували люди, які прагнули незалежності та самоврядності. І саме такий характер мала козацька Слобідка, що виникла на північно-західних околицях майбутньої Одеси.

Перші відомі мешканці цієї території займалися ремеслами, рибальством, розведенням худоби та вирощуванням городини. На відміну від міської частини Одеси, яка розвивалася за чітким планом, Слобідка мала природне, хаотичне планування, яке відображало звичний для козаків спосіб життя. Тут зводили невеликі будинки, розташовані поруч із майстернями або господарськими дворами, а вулиці прокладалися так, як було зручно місцевим жителям.

Ще наприкінці XIX століття серед слобідських домовласників зустрічалися українські козацькі прізвища, а деякі старіші мешканці розповідали, що їхні предки ще за козацьких часів селилися тут, уникаючи суворого контролю імперської адміністрації. Сьогодні мало що нагадує про ті часи, проте назва району продовжує відлунювати його історію. Слобідка — це не просто частина Одеси, а нагадування про те, що ще до офіційного створення міста тут уже вирувало життя людей, які не поспішали ставати підданими нової влади.

Слобідка

Бугаївка – місце козацьких хуторів

Бугаївка — один із тих одеських районів, історія якого прихована за промисловою забудовою та сучасною інфраструктурою. Проте два століття тому ця територія виглядала зовсім інакше: це були вільні землі, де розкинулися хутори козаків. Тоді ще не було ні заводів, ні складів, ні транспортних магістралей — лише степ, водойми та козацькі господарства, що забезпечували Одесу продовольством.

Назва району, ймовірно, походить від слова «бугай» — молодий бик. Ця версія має сенс, адже козаки, що оселилися тут, займалися розведенням худоби. Їхні хутори постачали м’ясо, молоко та шкіру не лише до міста, а й у порт, звідки продукцію могли відправляти на експорт. Відомо також, що місцеві мешканці використовували биків для транспортування вантажів — важкі вози з водою та сіллю тягнули саме ці тварини, адже коні не витримували такої ваги.

Хутірський устрій Бугаївки проіснував досить довго. Навіть коли Одеса вже розвинулася як великий порт, тут ще зберігалися окремі селянські господарства, які успадкували структуру козацьких хуторів. Проте у ХХ столітті район поступово втратив свою первісну функцію: на місці старих поселень з’явилися заводи, склади та промислові підприємства.

Сьогодні Бугаївка майже не нагадує про своє козацьке минуле. Однак її історія — це ще один штрих до загальної картини Одеси, міста, що виросло не лише на торговельних шляхах, а й на основі праці перших поселенців, серед яких було чимало козаків.

Чубаївка – назва з народних переказів

Чубаївка – один із тих районів Одеси, який зберігає в своїй назві сліди козацької історії. На відміну від центру міста, що розвивався за чітким планом, Чубаївка довгий час залишалася місцевістю з хутірською забудовою, а її перші мешканці не поспішали підкорятися міським правилам.

Існує версія, що назва району походить від імені козацького отамана Чуба, який очолював один із загонів запорожців під час бойових дій у Північному Причорномор’ї. Це могли бути ті ж козаки, які брали участь у штурмі Хаджибея в 1789 році та залишилися на цих землях після його захоплення. Утім, письмових підтверджень цього поки що немає, і Чубаївка залишається більше частиною народних переказів, ніж документованої історії.

Ще в XIX столітті Чубаївка залишалася напівсільською місцевістю, де мешканці займалися торгівлею, ремеслами та розведенням худоби. Вона поступово інтегрувалася в міський простір, але зберігала свою самобутність. Навіть коли Одеса перетворилася на великий порт, тут усе ще залишалися ділянки, які виглядали більше як окремі хутори, аніж міський квартал.

Сьогодні Чубаївка практично втратила свою первісну структуру, ставши частиною житлової забудови Одеси. Проте її назва залишається нагадуванням про козацьку історію регіону та тих людей, які освоювали ці землі задовго до того, як вони стали частиною великого міста.

Сучасна Чубаївка

Що залишилося від козацької Одеси?

Сьогодні про козаків, які жили на території сучасної Одеси, нагадують лише назви районів та деякі історичні місця. Проте їхній внесок у розвиток міста неоціненний: вони сприяли його заселенню, будівництву та становленню економіки.

 

________________________________________________________________________

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network